Дати собі шанс

На вулиці злива... Небо сіре та щільно затягнуто хмарами. В прогнозі мряка та дощ, що переходить в мокрий сніг, зниження температури. А чи значить це, що немає сонця, що ми його не побачимо ніколи, що нам вже не світить тепло?

Ні.

Це значить, що сонце нікуди не поділося. Ми просто його ТИМЧАСОВО не бачимо. Що цей хмарний дощовий день потрібен нам, аби спостерігати, усвідомити та зрозуміти, що всі явища в нашому житті важливі, кожне має сенс й кожне минає.

Як дощ, як мряка, як хмари, які б щільні вони не були, який би мороз не проймав тіло, сонце нікуди не поділося. Воно так само сходить на світанку, так само зігріває Землю, так само підтримує на ній життя й так само заходить на заході, аби знову зійти.

Ніколи не потрібно забувати, що абсолютна темрява - це відсутність світла. І, навіть попри всі наші старання, нам себе в неї не занурити;) Можливо, це добре, що жоден з нас не має таких надможливостей. Тому й ніхто не зможе цього зробити з вами, бо світло існує навіть в самому темному закутку.

І тільки від нас залежить, що саме ми бачимо в темряві, мряці, дощовому дні або у своєму майбутньому.

Яке відношення все це має до шансу, який ми можемо собі надати, спитаєте ви?

Я вам не відповім на це питання.

Бо тільки ВИ ЗНАЄТЕ відповідь.

Це наші герої. Вони її теж знають. Тільки ще не знайшли. 

Приєднуйтеся https://booknet.ua/book/ne-sama-b429600