Вітаю всіх дорогих друзів, хто чекав на розмову зі мною! Не варто казати: як я скучила за нашим спілкуванням. Моя «Козацька балада» продовжує впевнено прямувати до ваших сердець, а я людина працелюбна й спробую (між написанням розділів) відповісти на ваші коментарі, що зібралися під книгами. Читайте БАЛАДУ! Пишіть, що вас цікавить – я знову на зв’язку. І все буде Україна!!!
Вітаю, Владо! Слідкую за вашою "Козацькою баладою". Ох і не просте життя випало на долю ваших предків. Як добре знати історію свого роду. Іноді діти не знають де працюють батьки, на якому факультеті навчається старший брат чи сестра. Виховання трохи кульгає чи байдужість проникла в душі. Не знаю, не хочу судити, але це сумно(((. Чекаю продовження)))
Ніка Цвітан, Привіт, Ніко! Хорошого мало, але байдужість і незнання прийшли разом з деяким поверхневим затишшям в історії нашої країни. Покоління відволіклось на небувалий стрибок прогресу (гаджети, вільні мандрівки за кордон)... Ось і здалося, що "все по барабану". А ні! Вони прийшли і знову нагадали, що хочуть наше - собі. Тому бідолашні нинішні діточки виростуть справжніми борцями, хоча й не всі. Якраз закінчую черговий розділ своєї історії. Вона для мене понад усе. Дякую, що читаєте!
Вітаю, друзі!✨ У новому розділі приквела ми станемо свідками двох заворушень, що розгортатимуться паралельно у двох часах: коли Ґладіс була геть малою, і коли подорослішала. З'ясуємо нарешті з чого все почалося... Ґладіс
Що ви очікуєте від позначки 18+ і «дуже відверто»? Чи привертають вашу увагу такі книги? Чесно зізнаюся: прийшовши на Букнет, я зовсім не планувала писати відверті історії. Але згодом, радше як експеримент, з’явилася
Вітаю вас, любі мої букнетівці! Змушена змінити графік оновлень, бо трішки не встигаю. Тож проди: щодень але о 00:00! Ну і спойлер до сьогоднішнього розділу: Авто рушає повільно, ніби з миром. А я, виснажена, замерзла
Сьогодні хочу торкнутися теми, яку впізнає кожен, хто хоч раз сидів над рукописом довше, ніж над тарілкою супу в дитинстві: вічне редагування. Так, саме те, коли ти переписуєш одну сцену тричі, потім п’ять разів, а на сьомому
Нарешті я дійшла до моменту, коли моя героїня заморожує своє серце. Вона робить це не через злість або ненависть, а щоб позбутися болю від втрати коханого і змиритися з політичним шлюбом. Її вибір був усвідомлений: вона боялася,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, Владо! Слідкую за вашою "Козацькою баладою". Ох і не просте життя випало на долю ваших предків. Як добре знати історію свого роду. Іноді діти не знають де працюють батьки, на якому факультеті навчається старший брат чи сестра. Виховання трохи кульгає чи байдужість проникла в душі. Не знаю, не хочу судити, але це сумно(((. Чекаю продовження)))
Ніка Цвітан, Привіт, Ніко! Хорошого мало, але байдужість і незнання прийшли разом з деяким поверхневим затишшям в історії нашої країни. Покоління відволіклось на небувалий стрибок прогресу (гаджети, вільні мандрівки за кордон)... Ось і здалося, що "все по барабану". А ні! Вони прийшли і знову нагадали, що хочуть наше - собі. Тому бідолашні нинішні діточки виростуть справжніми борцями, хоча й не всі. Якраз закінчую черговий розділ своєї історії. Вона для мене понад усе. Дякую, що читаєте!
Фото шикарне ! До зв'язку:)
Леся Думка, Дякую! Тримаймося разом!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати