Вітаю всіх дорогих друзів, хто чекав на розмову зі мною! Не варто казати: як я скучила за нашим спілкуванням. Моя «Козацька балада» продовжує впевнено прямувати до ваших сердець, а я людина працелюбна й спробую (між написанням розділів) відповісти на ваші коментарі, що зібралися під книгами. Читайте БАЛАДУ! Пишіть, що вас цікавить – я знову на зв’язку. І все буде Україна!!!
Вітаю, Владо! Слідкую за вашою "Козацькою баладою". Ох і не просте життя випало на долю ваших предків. Як добре знати історію свого роду. Іноді діти не знають де працюють батьки, на якому факультеті навчається старший брат чи сестра. Виховання трохи кульгає чи байдужість проникла в душі. Не знаю, не хочу судити, але це сумно(((. Чекаю продовження)))
Ніка Цвітан, Привіт, Ніко! Хорошого мало, але байдужість і незнання прийшли разом з деяким поверхневим затишшям в історії нашої країни. Покоління відволіклось на небувалий стрибок прогресу (гаджети, вільні мандрівки за кордон)... Ось і здалося, що "все по барабану". А ні! Вони прийшли і знову нагадали, що хочуть наше - собі. Тому бідолашні нинішні діточки виростуть справжніми борцями, хоча й не всі. Якраз закінчую черговий розділ своєї історії. Вона для мене понад усе. Дякую, що читаєте!
— Ти маєш розуміти, Адріане, якщо ви втечете, то підставите під удар зграю. Я змушений буду вжити всіх заходів для захисту клану. Брат уважно дивиться на мене, але в його погляді я не бачу прагнення Альфи підкорити
Сьогодні я вирішила зробити блог до історії «Чернетка наших почуттів» не зі спойлером, а з просто дуже прикольною сценою, яка вже розміщена на сайті. Сподіваюсь, вам вона подобається так же сильно, як і мені, й
Спочатку вітали батьки, потім кращий друг, а що із цього вийшло: — Мамо, тату, я дуже вдячна вам за подарунок. Він справді дуже гарний. А про наречених мені ще рано думати, адже я лише вступаю до університету. —
✨ Привіт, дорогі читачі! Учора я святкувала свій День народження і з цієї нагоди мені хочеться потішити вас та влаштувати кулінарно-детективний інтерактив за мотивами книги «Код Всесвіту: Чорна діра»! Запрошую
Вітаю, шановне панство та товариство, мої колеги, друзі, читачі й усі, хто просто випадково опинився на сторінках мого блогу! І ось нарешті настав той момент, коли я можу зібрати докупи все, що залишилося після цього марафону:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, Владо! Слідкую за вашою "Козацькою баладою". Ох і не просте життя випало на долю ваших предків. Як добре знати історію свого роду. Іноді діти не знають де працюють батьки, на якому факультеті навчається старший брат чи сестра. Виховання трохи кульгає чи байдужість проникла в душі. Не знаю, не хочу судити, але це сумно(((. Чекаю продовження)))
Ніка Цвітан, Привіт, Ніко! Хорошого мало, але байдужість і незнання прийшли разом з деяким поверхневим затишшям в історії нашої країни. Покоління відволіклось на небувалий стрибок прогресу (гаджети, вільні мандрівки за кордон)... Ось і здалося, що "все по барабану". А ні! Вони прийшли і знову нагадали, що хочуть наше - собі. Тому бідолашні нинішні діточки виростуть справжніми борцями, хоча й не всі. Якраз закінчую черговий розділ своєї історії. Вона для мене понад усе. Дякую, що читаєте!
Фото шикарне ! До зв'язку:)
Леся Думка, Дякую! Тримаймося разом!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати