- Мати трьох дітей, зразкова дружина, чудовий співробітник... - Даша говорила нарочито голосно і, здається, смакувала кожне слово. - А насправді ти всього лише звичайна шльондра, Ліко.

Вона кинула мені в обличчя дюжину фотографій і ті різнобарвним феєрверком посипалися на підлогу. Я опустила погляд і... застигла, забула як дихати. На знімках я й охоронець Вадим, його пекучий темний погляд, жадібні губи й руки на моїх губах, на моєму тілі... У душі щось обірвалося, різко, до болю. На мить мені навіть довелося заплющити очі, я спробувала якось упоратися з шоком. Офіс раптом наповнився людським гомоном, легким, мов морський бриз, але я все одно його чула.

- Яка пристрасть, Зоренко, ммм! - посміхається Даша і трясе перед моїм носом знімком.

Як бридко. Дріб'язково, підло. До нудоти. Даша фотографувала, може навіть відео зняла. Вона підслуховувала, підглядала. Хоча, яка тепер різниця. На очах мимоволі виступили сльози, я стиснула пальці в кулаки, впиваючись нігтями в долоні до крові, Даша не побачить моїх сліз, ні за що.

https://booknet.ua/book/poclunok-pochinatsya-z-ochei-b430343

Наступна глава вже на сайті!!!