493. Прода на "Роуз" опівночі. Тримайте трохи скла. 

— Прекрасно, тоді я не залишусь без роботи, — посміхнулася їй. — Танцюватиму з вами аж поки остаточно не доб'ю себе понаднормовим графіком, куплю собі будиночок коло озера та стану тією самою щасливою бабцею з десятьма котами, яка їздить на байку в магазин та божеволіє від чоловіків з татуюваннями, пірсингом, у шкіряних куртках.

— Це ти зараз Вільяма описала? — нарешті стала розслаблятися вона. — Дівчинко, він може й виглядає як бог, коли танцює, але там всередині таке пекло, що він спалить тебе живцем та відправить напряму в небеса. І будеш ти літати недобитим жайворонком двадцять чотири години, сім днів на тиждень. Я ще ні разу не бачила, щоб йому не те щоб сподобався хтось зовнішнє, щоб його хоча б влаштувало як хтось танцює. Гіршого характеру годі шукати. 

— Як же добре, що я не збираюся заводити стосунки з ним.