Ось так виглядає збірка, і я дуже рада, що є її частиною.

Для мене це знак якості мого твору, і праця, яка не пройшла марно. Звісно те, як писати і що писати, грає не останню роль. Але досвід показав що багато чого залежить від людей, які оточують. Разом пройти шлях трохи легше.

Тому авторів, які осторонь компанії й спілкування, я не розумію.

Можна сидіти у своїй мушлі й чекати читачів, а можна робити це разом з іншими. Крім письменників я спілкуюсь з книжковими клубами. Завдяки цьому нам вдалось набрати потрібний наклад, і я сама продала майже 40 книг.

Для людини, яку ніхто не знає, для мене це досягнення. Я вірю в цю збірку, її підготовка пережила багато випробувань. І бачити, тримати в руках це дуже класно.

У кожного свій творчий шлях, але немає нічого поганого в тому, щоб звернутись до когось по допомогу, або запропонувати свою.

Стосовно твору, який сюди увійшов, він про воскресителів. Я його публікувала тут, але закрила.

Воскресителі – це мародери тіл, вони викопували трупи, обкрадали та продавали на органи або цілими для наукових практик лікарям, та вченим. В 18-19 ст над живими не дозволяли проводити навчання і матеріалів не вистачало. Але крім воскресителів до такої практики вдавались студенти медики, і в моїй історії саме вони головні герої.

Твір був написаний для конкурсу "Число звіра 2024" після того, як я вилетіла на середині, мені не вистачило балів, я його допрацювала й опублікувала. І коли побачила випадково набір в збірку, запропонувала його і мене прийняли. Мене навіть не хвилювало, що буде невеликий наклад. Я більше була вражена тому, що серед учасників були колеги, які заробили собі ім’я сольними творами.