Голова трохи паморочиться, але вино розслабляє, змушує спустити гальма. Ми з Аліною співаємо караоке як два вмазаних підлітки. Хтось підспівує, хтось плескає в такт. Після четвертого келиха стає зовсім весело, активно рухаючись горлаємо якусь скажену пісню Ріхани, сміючись і збиваючись. Пара сходинок і ми знову в залі. До мене підходить Ігор Армашенко, чоловік моїх років і бос відділу аналітики.

- Ліко, сонечко, потанцюємо? - просить він весело примружуючись.

- Один танець, Ігорю, - погоджуюся неохоче і подаю йому руку.

Спину обпікає сильніше. Зупиняюся, озираюся і... завмираю, зіткнувшись із темним поглядом Вадима. Іншого, чужого. Він у формі та з рацією, стоїть у найтемнішому кутку приміщення, склавши на грудях руки. Чорні великі очі свердлять у мені дірки. Здається, я навіть здригаюся, настільки несподіваним це виявляється.

Сьогодні ввечері наступна прода "Поцілунок починається з очей"  https://booknet.ua/book/poclunok-pochinatsya-z-ochei-b430343