Люблю людей які щось пишуть в запалі, де слова схожі на абревіатуру, де розділові знаки стоять не по правилам, а по інтуїції.
Де насправді нічого незрозуміло. 
Так і уявляю як та людина писала це під емоціями.
Життя пре через текст який потрібно ось зараз написати, бо раптом за мить небуде того пориву, чи життя….
Де сенс може бути зрозумілий лише одній людині.
Можливо це і кіч, але яке життя без цього.