Друзі, запрошую всіх любителів детективів до новинки від Макса Дикого під назвою "Клуб убивць"!

В Києві відбувається серія загадкових смертей нечистих на руку політиків. За справу береться молодий детектив з командою. От тільки протистояти їм будуть «Бог», який хоче очистити цей світ, і справжній професійний хакер «Адміністратор».

«Вирок буде приведено в дію після підтвердження адміністратора», — горить на екрані.
А поруч горить моє улюблене червоне «Підтвердити». Усміхаюсь і натискаю на напис.
Аватарка «Ворона» на екрані починає світитись. З його очей течуть криваві сльози, а краї фото ніби починають горіти. Поступово на обличчі Ворона глядачі бачать весь спектр емоцій від здивування до жаху і страшенного болю. Люблю ці живі аватарки, це реально класна розробка.
Люди в чаті біснуються від захвату, я і сам усміхаюсь. Моя частина роботи зроблена, гори у пеклі, а я буду дивитись…

Мені ця історія здалася дуже захоплюючою. Обов'язково буду читати її. Приєднуйтесь і ви! НОВИНКА тут!

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

— Вчора, вірніше вже сьогодні вночі загинув депутат Михайло Воронов, — кажу я. — Викинувся з вікна, схоже, це самогубство. Але ж ти знаєш, треба все перевірити. Шеф просить подивитися його соцмережі, чи не надходило йому погроз, ще чогось підозрілого… Кажуть, у нього було багато недоброзичливців…

— Ага, — він киває і відкриває свій ноут. 

Швидко щось друкує, відкриває купу вкладок і програм. Я не встигаю прослідкувати за його діями, пальці бігають по клавіатурі швидше, ніж я встигаю щось зрозуміти. В якусь мить на екрані висвічується якась градація з відсотками.

— Трохи часу, його, схоже, хтось паролив, — пояснює Даня і додає мало не з захватом, ледь помітно усміхаючись: — І непогано паролив, раз я не відкрив за хвилину…

— Цікаво, — кажу я, хоча все одно нічого в тому всьому не смислю. 

— Поки що запущу ще одну штуку, — додає, знов починаючи щось там клацати. 

І тут зупиняється майже одразу:

— О, а це цікаво, — і розвертає до мене екран.

"Ви бачили, він таки помер! Це було в ранкових новинах!" — бачу я повідомлення. 

— Цього повідомлення вже ніде нема, — пояснює Даня. — Це слід. Його вже видалили. 

— Тобто, хтось таки бажав його смерті? А не можна визначити, хто був автором того повідомлення? 

— Тут дещо дивне, — Даня хмуриться. — Схоже, це повідомлення було в урядовій програмі. Бачиш оформлення? — він відкриває іншу вкладку і показує мені платформу "ЄПетиція". — Тобі не здається схожим? 

— Може, то якийсь глюк? — я знизую плечима. — Хіба хтось міг подавати петицію стосовно нього… О, я згадав! Хлопці обговорювали сьогодні цей випадок, і один сказав, що щодо Воронова відкривалася справа, стосовно ДТП із смертельними наслідками, але як швидко відкрилася, так же швидко і закрилася… Чи не міг хтось писати петицію, аби його покарали? І тому це висвітилося? Типу люди не дочекалися покарання від держави, але радіють, що він сам себе покарав? 

— Можна пошукати сліди петиції, думаю, сліди мають бути, — погоджується Даня. — Якщо вона існувала, я точно її знайду…

Продовження книги "КЛУБ УБИВЦЬ" щодня о 22.00!