Максимальна знижка на "Холодну помсту"!

Друзі, запрошую до топового романтичного детективу! На книгу Макса Дикого "ХОЛОДНА ПОМСТА" сьогодні діє максимальна знижка в передплаті!

За сім днів Бог створив наш світ. І за сім секунд знищив моє життя.
Я, бізнесмен і професійний гонщик, потрапляю в аварію разом із моєю коханою і донькою. Не знаю, яким дивом рятуюсь і прокидаюсь в лікарні. Я живий і це значить, що я маю помститись за смерть моєї родини за будь-яку ціну. Ця вендета — моя єдина ціль.

От тільки щойно я прокидаюсь, за мною приходять. Вони хочуть доробити справу і вбити мене, щоб віджати мій бізнес. Я думаю, що це, певно, кінець, але молода медсестра рятує моє життя і дає мені прихисток у себе вдома.

Тепер я працюю над своїм планом помсти. Я вбʼю дружину і доньку винного. Саме через останню я потраплю в той клятий будинок. Значить, блогерка? Проводиш вечірки? Ця вечірка стане для тебе останньою.

Уривок для вас:

— Сховай мене, — шепочу я миттєво. — Інакше мене вбʼють і це буде на твоїй совісті. 

Вона реагує швидко — показує на шафу, яка стоїть в кінці палати. Я встаю і, похитуючись, ховаюся туди, а дівчина зачиняє дверцята.

— Тут є хто? — тим часом питають з-за дверей і я чую, як ті відчиняються. 

Кроки новоприбулих важкі. І голос цей точно не лікаря. Надто холодний і різкий. 

— А де невідомий пацієнт? — продовжує голос. 

 — Повезли на перев’язку, — спокійно відповідає дівчина. — Я тут прибираю. А ви його рідні? 

— Ми з поліції, — каже вже інший чоловік. — Можливо, ваш пацієнт — злодій. 

Я стискаю руки в кулаки. Зрозуміло, що це ніяка не поліція. Вони прийшли мене вбити, тепер сумнівів у цьому в мене не було.

Якщо ця дівчина зараз мене видасть — я труп. 

 — Нічого про це не знаю, — каже вона незворушним тоном. — Думаю, вам варто звернутися до лікаря. 

— Добре, дякуємо, тоді ми підемо туди. Стасе, ти до процедурної, я піду до лікаря, Володю, стань перед дверима в палату, — роздає команди той перший. 

Я не зможу вийти через двері. Цікаво, на якому ми поверсі… 

Коли вони виходять, дівчина відчиняє шафу і манить мене пальцем.

 — Тут є балкон, який поєднує дві сусідні палати, — шепоче вона.  — Зможете перелізти через перила?

— Зможу… Чому ти допомагаєш мені? — питаю так само тихо. 

 — Ти схожий на мого брата, — вона зітхає. — Не знаю, де він зараз, може, хтось допоможе йому… Ти точно нічого не пам’ятаєш? Раптом ти справді злочинець? 

— Я памʼятаю аварію, скоріш за все її підлаштували. Там була моя родина: дитина і дружина.

Вона бере з тумбочки аркушик паперу, на якому були написані назви ліків, перевертає його на інший бік і щось швидко пише. Потім простягає мені:

 — Це моя адреса. Коли виберешся з лікарні, приходь туди, ми щось придумаємо разом. 

Я киваю, і тим часом непомітно витягаю її мобільник з кишені. Зробити це дуже легко, все ж, старі навички нікуди не поділися. 

— В такому одязі фіг виберусь, — фиркаю я. — Мене повʼяжуть одразу.

 — У комірчині є старий одяг, я принесу, але зараз тобі треба перебратися в сусідню палату, — каже вона. 

— Добре, — я киваю. — Тоді так і зробимо…

Не кажу, що зовсім не збираюсь до неї, я ж не ідіот. Хай думає, що прийду. Насправді ж я знаю, чим займусь одразу, коли вийду. Я маю дізнатись, що сталось, а ще… Винний має заплатити. 

Купуйте "ХОЛОДНУ ПОМСТУ" прямо зараз, знижка діятиме лише до півночі!