Тиха помста

Вітаю моїх читачів!

Зустрiчайте продовження роману "Зрада". Сьогоднi ви дізнаєтесь, чому книга отримала саме таку назву.

— Це татко прийшов! — закричали діти й кинулися в коридор, зустрічати Андрія.

— Ось зараз, моя мила, ми дізнаємося, як же тебе звати, — лагідно проворкувала мати малятку.

Валентина відчинила синові. Діти одразу повисли на ньому, ніби виноградні грона. Він поцілував їх по черзі:

— Я так вас люблю, мої милі! Ніколи не забувайте про це.

— Ну що, Андрійку, усе вийшло? — поцікавилася мати.

Він кивнув і, не роздягаючись, попрямував до дружини.

Віка підняла очі від дитини й усміхнулася чоловікові.

— Уже впорався?

— Впорався, — відповів він, простягаючи їй документ.

— І як же ти назвав нашу доньку? — вона простягнула руку і відкрила свідоцтво про народження. 

 Андрій не відриваючись дивився на дружину, чекаючи реакції.

Віка глянула в документ і на обличчі її відбилося здивування:

— Зрада? — вона підняла очі на чоловіка. — Що це таке, Андрію?

— Правда!

Вона опустила погляд, вчитувалася в слова знову і знову, і в міру усвідомлення нею заволодів страх, а за ним шок. Віка відкрила рот у німій спробі крику й одразу ж затиснула його долонею. Непрохані сльози заволокли очі. Вона здогадалася, що чоловікові відомо все!

Боячись поглянути на нього, жінка затремтіла. Андрій не відриваючись свердлив її докірливим поглядом. Його вилиці ворушилися від гніву, але він не вимовив ані слова. Чекав, що дружина заговорить перша. Цікаво, чи вистачить у неї совісті для виправдання?

Німа сцена тривала довго. Дуже довго, як на нього. Чого ще чекати? Андрій розвернувся і пішов до виходу.

— Синку, куди це ти? — крикнула навздогін мати, помітивши його з кухні.

Але він нічого не відповів і вийшов за двері.

Зрада читати книгу онлайн на Букнет