— Добре, якщо ти хочеш, щоб я пішла, я піду, — кажу врешті-решт, відводячи погляд. 

Броніслав важко зітхає.

— Та посидь тут якщо хочеш, — каже, відкочуючись максимально далеко на інший край ліжка.

— Дякую, — я залажу на ліжко з ногами і обіймаю коліна, кладучи на них голову. 

— Ковдру теж можеш брати, якщо замерзла, — добріє прямо на очах Броніслав.

Я киваю і тягну собі шматочок ковдри, накриваю ноги, але все ще сиджу. Ну, мені дозволили посидіти. Я не хочу, щоб мене зараз вигнали. 

— Я буду спати, — повідомляє Броніслав, змірявши мене довгим поглядом. І відвертається від мене. Мала б радіти, що не пристає. 

Але в цю мить мені хотілось, щоб він навпаки обійняв мене. Певно, це неправильно. 
 

Це була цитата з сьогоднішньох глави "Пʼянкий гріх"

Також хочу повідомити, що сьогодні діє знижка на "Він тебе програв. Ти тепер моя", книги, якої продалось більше 2500 шт. 

Читай "Пʼянкий гріх" тут

Також нагадую, що сьогодні діє знижка на "Він тебе програв. Ти тепер моя", книги, якої продалось більше 2500 шт.