Сенс чи розваги?

Вітаю!

Як ви вважаєте, чи повинні автори писати лише веселі та розважальні твори в такий важкий для країни час? Чи все ж таки маємо торкатися більш серйозних тем? Чи ставити за мету лише розважання читачів, чи писати такі твори, що змушують замислюватися над важливими питаннями? Сенс чи розваги мають стояти на першому місці? Хліба та видовищ чи вдосконалення та саморозвитку? Чи варто давати змогу читачеві зазирнути у глибини людської душі, чи лише розважити на кілька годин? А що ви думаєте з цього приводу?


 

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Настя Безверха
05.11.2024, 19:50:15

Треба писати те, що хоче автор. Хтось торкається серйозних тем, їх треба висвітлювати. Але потрібні й легкі книги, які б відволікали людей від суворої й сумної реальності, ставати свого роду терапією.

Тетяна Олiйник
05.11.2024, 20:00:22

Настя Безверха, Тож пропонуєте не зациклюватися лише на розвагах. Дякую за вашу пораду!

avatar
Кеті Рід
05.11.2024, 16:32:42

Мені здається, що там, де автор починає думати "А що скажуть люди?" вмирає творчість. Пишіть те, до чого лежить душа, а читачі знайдуться)

Показати 2 відповіді
Кеті Рід
05.11.2024, 18:26:16

Тетяна Олiйник, ❤️

avatar
Ірина Скрипник
05.11.2024, 16:11:12

Натовп завжди хотів видовищ. Питання в тому: чи зможете ви постійно писати те, що від вас вимагає соціум? Я знаю, що не зможу, а ви?

Тетяна Олiйник
05.11.2024, 18:23:44

Ірина Скрипник, Не зможу теж. Спробувала через силу, але задоволення не отримала. Можу писати лише від душі. Дякую вам за відповідь!

avatar
Емілія Зінченко
05.11.2024, 16:24:51

Вітаю! Особисто я завжди пишу хороші, щасливі книги, адже у світі й так багато проблем, навіщо ще й у книгах? Книги - це той світ, де може бути усе так, як хочеш. Але утопії не всім подобаються, тому я додаю усіляких труднощів своїм персонажам, аби вони весь час мали пригоди. Звісно, я не проти й книг, що торкаються болючих тем, адже письменництво - це спосіб самовираження, і свого роду терапія. От така моя думка.

Тетяна Олiйник
05.11.2024, 18:21:33

Емілія Зінченко, Ви винайшли мудрий спосіб поєднувати обидва варіанти! Дякую за вашу думку!

avatar
Ів Енцані
05.11.2024, 17:39:28

Вітаю! Моя думка така - має бути баланс, особливо в наш час. І розважальна ніша має право бути, аби люди могли розгрузити думки. І так само мають підніматися серйозні і навіть важкі теми. Тим паче, всі люди різні і когось може розгрузити фантазія про щось легке, казкове, смішне, а хтось може розгрузити ся тільки думками "Слава Богу, це все коїться не зі мною!". Тому, баланс і тільки баланс))

Тетяна Олiйник
05.11.2024, 18:18:20

Ів Енцані, Слушна думка! Кожному своє. Дякую вам за коментар!

avatar
Ніка Цвітан
05.11.2024, 17:51:40

Пишіть про що хочеться писати вам. На замовлення можна пошити сукню, спекти десерт тощо. А у творах мають відображатися емоції, які хвилюють вас. І, як то кажуть, "на всякий товар знайдеться покупець"

Тетяна Олiйник
05.11.2024, 18:16:22

Ніка Цвітан, Щиро дякую за вашу відповідь! Так і зроблю.

Інші блоги
Балада | Розділ 15. Без самовладання достоту...
"Балада про сяйливу троянду та кригу" поповнилася 15-м розділом, "Без самовладання достоту програшним буде твій бій. Селест". Не чекали?) Повірте, я теж) Традиційне: розділ 15 містить всього-на-всього 638
Про Єресь, «альфа-Феномен» Та Щоденник Авторки
Вчора ввечері я написала пост. Це мав бути розбір протагоністів та антагоністів — про те, що я про них думаю і що за ними заховано у літературі та житті. ​Я дописала його до кінця, перечитала... і зрозуміла, що в загальний
Про "хороших " чоловіків. І жінок теж .
Нормальний зрілий чоловік не може бути "хорошим ", "адекватним , чи тим більше "комфортним ". Комфортними мають бути меблі. Зрілий чоловік - це завжди людина з певними правилами та принципами, які
✨ Коли Ніч стає Вибором ✨
Є миті, коли тиша гучніша за крик. Коли темрява дихає просто в обличчя. Коли серце б’ється так сильно, що здається — його почує весь ліс. П’ятий розділ — це не про втечу. Це про межу. Межу між страхом і рішучістю. Між
Я тут не випадково
Мені за 28. І я не прийшла сюди, бо «з дитинства мріяла писати». Я прийшла сюди, бо в реальному житті кохання чомусь завжди закінчувалося раніше, ніж я встигала в нього повірити. Тому я почала писати. Про людей,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше