Різдвяна історія

Йосифа різдво?

Любий друже! я розкажу тобі одну цікаву історію, точніше, про одну пригоду хорошого хоробро хлопчика, якого звали йосип, якось, одного разу, під свят вечір, йосип пішов до лісу, по ялинку, він дуже любив різдво, і кожного року сам, 

Ходив у ліс, та сам вдома завжди прикрашав ялинку, співаючи колядки, та щедрівки, ось пішов йосип до лісу шукати гарну ялинку, 

Довго блукав по темному лісу, в пошуках кращої ялинки, аж ось і знайшов її, та коли сів її різати, то за лісом побачив галявину, на якій по центру стояв стародавній деревяний храм, на якому височів у своїй славі гарний хрест, 

Був вечір, заметіль, він посвітив ліхтариком на храм, і замилувався ним, хоч вже було й пізно вечір, 

Але йосифа це не злякало, 

І він пішов до храму, йому було дуже цікаво оглянути храм, 

Він підійшов ближче, і всі тривоги відступили, він побачив по боках біля дверей дві гарні старовинні ікони, на одній Богородиця з маленьким ісусом, а на другій сам ісус в короні, цар у славі на троні, 

Він довго стояв видивлявся на ті два образи, вони його так захопили, що він вже не стримно підскочив до дверей храму, і миттю почав штурхати дверима щоб відкрики, 

Храм був старий, та хоч і закритий

Але двері подались, та відчинились, 

Коли він зайшов до храму, світячи

Ліхтариком, все було в павутині, 

В тому Храмі вже дуже давно ніхто не служив, та в нього не заходив, 

Йосип довго ходив по храму, роздивляючись на золоті хрести, та стародавні ікони, храм з середини був ще гарніший ніж зовні, 

І підійшовши до тетраподу, побачив ікону серця Христового, знайшовши хустинку витер та поцілував ікону, 

Біля ікони знайшов сірника та позапалював всі свічки які були у храмі, а сам сів в центрі храму і захопиво видивлявся на всю ту красу, коли опустив голову, то під тетраподом побачив хрест, взявши його в руки видивлявся на нього, хрест був золотим, та оздоблений був коштовними каменями, в центрі хреста був великий червоний камень, йосиф видивляючись на нього натиснув на червоний камень, і опинився наче в касці, і знову завірюха, сніг, і він побачив хатину, дуже гарну оздоблену герляндами, перед хатиною стояла велика гарна ялинка, гарно прикрашена герляндами та ішрашками, біля хатини стояли запрягнені олені, та великі сани. 

В хатині всі метушилися співали та танцювали, йосиф підійшов до вікна та побачив багато ельфів гномів та святого Миколая, який якраз збирався в дорогу, йосиф протер очі думав що це сон, алеж у нього в руках залишився той хрест з храму, і він почув як заспівали в хатині коляду, це була тиха ніч, ельфи та гноми дуже гарно співали, і миколай вийшов з хатинки та побачив йосифа та сказав: Чому тут стоїш? Заходь в хату зігрієшся, йосиф зайшов з великою радістю, побачивши святого, коли зайшов у хатинку зрозумів, що хатинка з середини дуже велика в середині стояла ялинка і хатинка була дуже гарно прикрашена, ельфи та гноми метушилися та пакували різні подарунки, та побачивши йосифа зупинилися та перестали співати й працювати, тим часом святий Миколай почав знайомити ельфів та гномів з йосифом тай запитав як ти сюди потрапив? йосип відповів: Я йшов по ялинку в ліс, знайшов за лісом на галявині старий покинутий храм, в ньому знайшов ось цей хрест, натиснувши на червоний камінь потрапив сюди, тай показав миколаю хрест, він взявши його в руки усміхаючись сказав: О так, я памятаю цей хрест, і памятаю той храм, колись дуже давно в тому храмі служили люди, багато молилися та прославляли Бога, багато діток щороку загадували бажання в мене, та про різне просили, а коли почалась радянська війна храм закрили, люди ще довго ходили до закритого храму, та з часом забули про нього, він заріс лісом і залишився покинутим, а священник? запитав йосиф священника після багатьох тортур за Христа вбили відповів миколай: проте цей священник зараз в раю біля Господа, а храм так і залишився покинутим та закритим. 

От така сумна історія цього храму, 

То ти кажеш що в храмі його знайшов? Так відповів йосиф: там мабуть багато пилюки та павутини? Так дуже багато відповів йосиф:

Храм дуже занедбаний сказав йосиф:шкода відповів миколай, 

Шкода що в храмі не служать, 

Святий миколай посадив йосифа біля каміну щоб грівся, йому принесли гарячий шоколад, та пампушки, а святий Миколай сів біля нього та йосиф почав його розпитувати:Чи правда що вам святі янголи допомагають? так відповів миколай а як ви літаєте на санах в небі? Це сила Бога допомагає нам: А як ви заходите в будинки? Це також поміч Бога, йому все можливо відповів миколай : А чому вас ніколи ніхто не помічав ні батьки ні діти? Бо коли я приходжу, то Бог поглиблює їх в глубокий сон, і вони міцно сплять та нічого не чують, та нічого не відчувають. 

Я також чую ваші молитви та прохання і також сам молюсь за вас всіх, а особливо за тих, хто не молиться. Я прошу в Бога щоб дав людям думки навернення, бо у Бога немає нічого не можливого, тож і ти молися любий друже, і я допоможу тобі, ходи зімною дещо покажу тобі, і миколай відвів йосифа в одну кімнату, а там сидів янгол 

 який приймав молитви, вони зявлялися в янгола на столі як листи і він їх перечитував, це молитви прохання дітей до яких я маю йти, бачиш скільки їх багато в мене на цю ніч? багато справ! так бачу відповів йосиф: Потім святий миколай показав йосифові свою фабрику, коли вони ввійшли на виробництво, то йосиф побачив три лінії столів, там гноми, та ельфи, працювали та співали колядки, одні виробляли різні іграшки, другі їх пакували, а треті складали в великі гарні мішки, які були вишиті красивими візерунками, та носили їх в сани на яких потім миколай відвезе діткам, до опівночі ельфи та гноми метушилися і внарешті зробили свою справу, святий миколай помолився, та став збиратися в дорогу, він одягнув на голову свою шапку, надів свого кожуха, нагрудний хрест, та взяв свою патерицю, і вже хотів сідати на сани, та йосиф підбіх тай запитав, як мені повернутися додому? Святий Миколай сів у сани, тай сказав йосифу,:Сідай, я тебе підкину, а якже ялинка яку я мав принести додому? Запитав йосиф: Не переживай за ялинку, вона в тебе буде, відповів святий Миколай: тож сідай, і йосиф сів в сани, біля сан зявилися янголи помічники, і сани рушили, ми пішли на розгін, і сани почали підійматися та набирати висоту, йосиф тримався до святого Миколая, він усміхнувся, та сказав йосифу: Небійся, все буде добре, вони мчали по небу і йосиф дивився на пейзажі в низу, і потім був блиск світла, і вони вже летіли над селом в якому жив йосиф, і зупинилися на задньому дворі у йосифа, коли йосиф зійшов з сан то перед ним зявилася ялинка яку обітцяв миколай йосифу, миколай попрощався з йосифом тай сказав: можливо ще побачемось, поки ти ще дитина, бо коли ти переростеш, ти більше незможеш переходити до мене! 

Йосиф заплака і сказав: я буду сумувати за тобою, і чекатиму з нетерпінням нашої зустрічі. Миколай змахнув поводками, і сани рушили й піднялися в небо, йосиф ще довго стояв дивився в небо в слід за санами, коли зайшов до хати, батьки питали де він був, і йосиф почав розповідати про свою пригоду, про закинуту церкву, й про те, як він був в гостях в святого миколая, батьки сміялися з нього

Вони прикрасили ялинку та полягали спати, та миколай не забув і про свого друга, та тихенько поклав йому подарунки під ялинку, погладив його легенько тай пішов, на ранок коли всі повставали, то побачили багато подарунків під ялинкою, та чудувалися звідки, та йосиф знав хто. І коли підійшов до подарунків, знайшов листа та став його з батьками читати, в листі було написано: незабувай мій любий друже молитися Богу, твій друг миколай! батьки розчулилися та заплакали, йосиф розповів про храм який він знайшов, і вони все розповіли в селі, та селяни пішли всі гуртом рощистили дорогу до храму, прибралися в храмі знайшли священника, і храм знову ожив, що неділі та свята били радісно дзвони, всі люди ходили до храму та славили Бога й молили святого Миколая, та дякували йому за все. 

Йосиф як виріс став священником та до кінця беріг той хрест, передаючи його з покоління в покоління надіючись що хтось з його роду також зустріне святого Миколая, і ввесь його рід пильно беріг той хрест і тримають його й понині, тож ходіть до лісу по ялинку хто знає можливо й ви зустрінете святого Миколая!

Ш. О. А.