Справу зроблено

Вітаю!

Вже опубліковано 5 частину мого нового роману "Зрада". В нiй деться про ухвалене рішення та відповідний вчинок головноï героїні.

— Доброго ранку, Валентино! А я тільки-но корову здоїла та вас побачила. Ось принесла вам парного молочка до кави, пригощайтеся, — вона простягнула глечик.

Жінка з радістю прийняла частування і вдихнула аромат:

— Ммм... яке ж добро! Навіть із пінкою! Дякую вам, Ганно Степанівно!

— На здоров'я! — посміхнулася сусідка, — Це вам не магазинні помиї, що ви купуєте в місті. Знаєте, я коли глечик мию, то воду виливаю собаці в миску. Так скажу вам, що то має кращий колір за молоко з пакетів.

— І не кажіть,  не порівняєш! — підтвердила жінка. — То може кави зі мною вип'єте?

— А що, можна і кави. Трошки перепочину з вами та піду курей годувати, — сусідка присіла поруч.

Валентина пішла до хати і швидко приготувала напій.

— А де ж ваша невістка? Ще спить? — запитала гостя, відсьорбуючи запашну каву.

— Так. Сьогодні вихідний, нехай відсипається.

Ганна Степанівна відпила з чашки й продовжила:

— Я вчора бачила, як ïï машина привезла.

Новина здивувала Валентину, адже Віка не обмовилася про це ані словом...

Сусідка вловила розгубленість жінки. Вона багатозначно подивилася на неї й додала пошепки:

— Дивіться, Валентино, щоб ваша невістка вам чужу дитину в подолі не принесла, доки син країну захищає!

— Та що ви таке говорите, Ганно Степанівно? Вони з Андрієм кохають одне одного. Наша Віка мені як донька! Немає про що хвилюватися.

— Ага.... Ага... — сусідка косо подивилася на неї... — Ну коли так, то піду вже. Дякую за каву, — вона підвелася, хапаючись за спину. — Але ж я вас попередила...

Читати роман «Зрада» Тетяни Олiйник  можна тут:

https://booknet.ua/book/zrada-b430271