"Наслідки нової епохи". Рецензія

В рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457 познайомилася з твором Єгора Бондарєва «Наслідки нової епохи» https://booknet.ua/book/nasldki-novo-epohi-b429448. В тегах твору прописано: «магія, насильство, жорстокість». Отже маємо темне фентезі з відтятими головами і вивернутими кишками в похмурій атмосфері злиденного умовного середньовіччя, де ціна людського життя зведена на нуль.

В побудові сюжету автор використовує прийом втрати пам’яті головним героєм. Це дає можливість читачу подивитися на авторський світ очима людини, що нічого про цей світ не знає і зачепити читача загадками. Хто ж він насправді, той герой? Ніби він на стороні добра, але чи був він таким завжди? Герой разом з читачем іде лінійним сюжетом, відкриваючи нові локації у пошуку відповідей на ці питання і отримує їх у розв’язці твору.

Нова епоха — це протистояння між магами і людьми. На початку твору перемога за людьми. Теги «насильство і жорстокість» - це переважно про них. Люди влаштовують тортури, знущаються, вбивають з особливою жорсткістю, брешуть, збагачуються злочинними способами і займаються канібальством. Роблять вони це як з магами, які знаходяться під прокляттям милосердя і не можуть нашкодити людині, так і один з одним.

Стосовно магів — ситуація цікавіша. Автор наділяє деяких з магів темними і світлими рисами одночасно, причому градієнт цих рис різко полярний: одні риси супертемні, інші — супер-світлі. Таким чином найцікавіший конфлікт відбувається всередині кожного «двоколірного» героя. Жодного з них автор не залишає в живих. З цього випливає ідея твору — той, хо побував на стороні зла, ніякими добрими вчинками не відкупиться і заслуговує тільки смерті.

Щодо цієї ідеї не можу з автором погодитись повністю. Думаю, що бажання помститися ворогові за невинно вбитих зараз є в душі майже кожного з нас. Але якщо ми будемо застосовувати до них їхні ж методи, то чим тоді будемо відрізнятися від своїх ворогів? Тільки запустимо бумеранг — зло породжує ще більше зло. Якщо б мені прийшла на думку ідея написати темне фентезі, то мабуть я просувала б саме таку ідею.

Але, повертаючись до твору, треба ще дещо сказати про героїв. Твір би виграв, якщо б автор глибше представив би їх внутрішній світ. Автор навіть в душу головного героя заглядає поверхнево, не кажучи вже про героїв другого плану. В мене ні до кого не виникло співчуття. Автор зруйнував три міста, вбивши більшість мешканців двох з них. Щодо основних героїв не можна спойлерити, але і там ситуація стосовно прогнозу для життя не найкраща, і... Жодної, навіть скупої сльози не крапнуло з моїх очей. Так що є ще над чим попрацювати).

Щодо оформлення тесту, то все більш менш нормально. Помітно, що він перекладався з російської, але то не вада і черговою вичиткою легко виправляється. Наприклад «вони потребують у моїй допомозі» або «джерело .....він».

Викликали питання деякі сюжетні моменти. Наприклад, хто прикував Агнія в башті, потім стає зрозуміло. А хто його скалічив до невпізнанності? Господарі маєтку тримали його в такому стані, знаючи хто він?

Наступна група питань стосується подорожі по містах. У всі з них герої входять без перешкод, але з жодного вийти тим же шляхом не можуть. Тільки щодо одного міста це об’єктивно зрозуміло.

Ще цікаво, що маги, поки не проявили своєї магії, нічим не відрізняються від людей. Як людям в умовах умовного середньовіччя вдалося їх масово виявити, полонити, знищити? Логічно з метою самозбереження в такій ситуації магам розчинитися серед загальної маси: вступити у змішані шлюби, піти у підпілля. Варіантів пристосуватися і не афішувати себе — безліч. Але герої жодного з таких пристосуванців не виявили, хоча пройшли довгий шлях, побувавши у трьох великих містах. Лучезара не рахується, бо її спосіб заховатися серед прихильників культу «Світлобудови» не можна назвати вдалим пристосуванням.

Лут, впізнавши Агнія, тікав від нього, висловився, що Агній обманював його, але що сталося між ними насправді, залишилося для мене незрозумілим. Як само і те, чому Лут вирішив повернутися до компанії. Я такі моменти називаю нитками, що стирчать із сюжету. Якщо б відповіді на ці питання бути не важливі, то бог з ними. Але в даному творі вони необхідні для розкриття мотивів героїв.

І ще не розумію, навіщо читачу було вселяти хибну думку, що Агній - це пан Горан. Якщо б Агній прийняв, що він є Гораном, то це було б цікавіше, але все рівно виглядало б відгалуженням, що ніяк не впливає на основний сюжет.

В авторському світі є цікавий елемент — магічні істоти. Вони ніби не вплутуються в життя людей і магів, але як раз і використовуються автором, щоб вплинути на сюжет. То може у світі магічних істот також є якійсь конфлікт? Якщо б читачеві відкрили трохи більше віконце у той світ, твір сприймався б не так лінійно.

А на кінець можу сказати, що мені найбільше сподобалося. Це те, як обігране безсмертя Велимудра. Але нехай це залишиться інтригою для читача)