Докори сумління

Вітаю! Четверту частину нового роману "Зрада" вже опубліковано. В нiй йдеться про докори сумління героїні від свого вчинку. Наведу невеличкий приклад:

— Невже шкодуєш про те, що сталося? — голос його був добрий і приємний, ніби пестив вуха.

Віка повернулася до Павла:

— А ти як думаєш?! Я ж заміжня жінка...

Він узяв її руку до своїх долонь і поцілував.

— Не варто шкодувати про те, що вже зроблено. Немає сенсу. Назад усе одно не повернеш. Але ж нам було добре разом. Чи не так?

Та Віка все одно шкодувала. Докори сумління мучили душу. Як же вона тепер в очі свекрусі подивиться? Байдуже, що саме вона наполягала на перелюбі. А діти? Вона щойно зрадила їхнього батька... Бідний Андрій! Він не заслуговує на таку брехню. Навіть якщо це було скоєно з благою метою, зрада все одно залишається зрадою...

Зрада читати книгу онлайн на Букнет

Будь ласка, читайте та коментуйте книгу, це надасть можливість автору зрозуміти ваші вподобання.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Балада | Розділ 15. Без самовладання достоту...
"Балада про сяйливу троянду та кригу" поповнилася 15-м розділом, "Без самовладання достоту програшним буде твій бій. Селест". Не чекали?) Повірте, я теж) Традиційне: розділ 15 містить всього-на-всього 638
Про Єресь, «альфа-Феномен» Та Щоденник Авторки
Вчора ввечері я написала пост. Це мав бути розбір протагоністів та антагоністів — про те, що я про них думаю і що за ними заховано у літературі та житті. ​Я дописала його до кінця, перечитала... і зрозуміла, що в загальний
Про "хороших " чоловіків. І жінок теж .
Нормальний зрілий чоловік не може бути "хорошим ", "адекватним , чи тим більше "комфортним ". Комфортними мають бути меблі. Зрілий чоловік - це завжди людина з певними правилами та принципами, які
✨ Коли Ніч стає Вибором ✨
Є миті, коли тиша гучніша за крик. Коли темрява дихає просто в обличчя. Коли серце б’ється так сильно, що здається — його почує весь ліс. П’ятий розділ — це не про втечу. Це про межу. Межу між страхом і рішучістю. Між
Я тут не випадково
Мені за 28. І я не прийшла сюди, бо «з дитинства мріяла писати». Я прийшла сюди, бо в реальному житті кохання чомусь завжди закінчувалося раніше, ніж я встигала в нього повірити. Тому я почала писати. Про людей,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше