Велесова ніч - фейк. А яке свято було у нас?

Дорогі читачі та автори, не знаю, як у вас, у мій тік-ток та інста кричать про "наш" Гелловін, так звану Велесову Ніч. Розберемося, що з нею не так?
По-перше, дійсно, не могли нащі пращури обійти свято Колеса року своєю увагою, бо більшість свят, пов'язаних з господарськими справами та урожаєм, у нас з іншими народами дуже схожі. І Ніч духів, Ніч мертвих, наче не має стати виключенням.

Велесова ніч - це сучасне свято рідновірів, так звана "кабінетна міфологія", скажу чесно, колись і я помилялась, вважаючи її справжньою, бо дуже файно її нам розписали. І навіть офіційні джерела наших ЗМІ розповідають саме про Велесову ніч, забуваючи, що є інші свята, справжні, на які вказують етнографічні дослідження. Нижче я приведу список авторів, яким можна більш-менш довіряти в плані міфології, цей списочок я знайшла на сайті одного дослідника української міфології, який дуже багато часу приділяє популяризації цій тематиці в нашій країні - Ніка Лисицького. До речі, мені вдалось з ним познайомитись на Житомирському книжковому форумі, ось такі ми гарні. Сторінка про міфологію - дуже рекомендую його сторінку у ФБ, там багато цікавого з приводу міфології та вірувань наших пращурів.


Що каже наука та різні джерела з приводу свята?

"Спроба реконструкції язичницького святкування Велесового дня була здійснена в книзі «Велес» (2003) російським неоязичником Ільєю Черкасовим (псевдонім «волхв Велеслав»). У книзі згадувалася і Велесова ніч, коли Велес насилає віщі сни, волхви та дівчата здійснюють ворожіння. У викладі Черкасова, за нею настає Велесів день, коли готується обрядова каша, проте забороняється їсти телятину (корова — священна тварина Велеса). Велесів день описувався сприятливим для лікування, в це свято відбувалися товариські бої. З українських авторів свій варіант Велесової ночі в книзі «Міфи та легенди давньої України» (1997) коротко описував Войтович як ніч перед Різдвом, коли Велес ходить разом з богом врожаю Спасом і слідкує чи добре господарі дбали про худобу.

Сучасні публікації про Велесову ніч у ЗМІ здебільшого не підкріплені жодними фольклористичними джерелами. Популяризація свята в Україні розпочалася в 2019 році, коли Велесову ніч стали ототожнювати з Геловіном".

А що було у нас? Етнолог Галина Бондаренко заперечує саме існування Велесової ночі через відсутність відповідних досліджень, доказів та підтверджень. Жодне етнографічне дослідження не має спогадів про це "свято". При цьому зазначається, що частина ритуалів, приписуваних цьому «святу», може бути частиною реального свята "Діди", що відмічається в деяких районах Полісся. 

Але в нас є своє свято, коли люди наряджались та ходили ппо хатам - це Маланка. Маланка — українське народне свято, а ще традиційний обряд із використанням масок та костюмів, які більшість ряджених роблять власноруч. Маланка – це вигаданий образ гарної української дівчини. За звичаєм Маланкою часто виступає переодягнений хлопець (чоловік). У костюмованому карнавалі головними учасниками його є герої, переодягнені в костюми Маланки, її хлопця Василя, Кози, Діда, Бабки, Ведмедя, Цигана, Чорта, Лікаря.


Дехто вважає, що є дві причини, по яким придумали неоязичники свою Велесову ніч.

1. Як "заміну" Гелловіну".
2. Щоб підкреслити, що українці, білоруси та росіяни "один народ" та свята в нас також однакові, тому як завжди запозичується щось (у даному випадку "Діди" та на основі цього створюється ця кабінетна міфологія).
_______________________
 

Діди́, дзя́ди, дяди́, дєди́ — давній балто-слов'янський народний поминальний обряд, ритуальна вечеря в пам'ять про померлих предків. Дідами/дзядами називали як день, коли відбувався обряд, так і душі небіжчиків, яких ушановували. У найархаїчнішій формі обряд зберігся у литовській, білоруській та українській культурах. Інколи зустрічається назва Навина Неділя. Діди — це духи померлих предків, які забезпечують хороший врожай, якщо вшанувати їх жертвою.

Найважливіший день Навного Тижня — Дідова Субота. Традиційно прибирається оселя, готуються страви для помину, сім'я збирається за столом. Ставлять гостини для Дідів на стіл або підвіконня, глава сім'ї відкриває всі двері, щоб впустити душі предків, починається святкова вечеря. 

У предків проситятть допомоги та поради, гадають і ворожать. В останній день Навної Неділі позначають закінчення свята: виносять птахам залишки поминальної їжі, гасять свічки, запалені для Предків. 
У нашій культурі свято Дідів справлялося тричі. Виділяються осінні Діди (також Дмитрівські, через три тижні після Покрови, наприкінці жовтня), перед Масницею, весняні (Радуницькі, Великодні, після Великодня перед Вознесінням і зимові (перед Різдвом). 

Уявлення про дідів на території України найвиразніше збереглися в різдвяній обрядовості Свят-вечора, де в дідів переодягаються. На південному заході України дідів переважно зображають, вимазуючи обличчя сажею. На північному заході їхнім атрибутом навпаки є білий колір і колядники відповідно вимазують обличчя борошном або одягають маску з білої шкіри чи паперу.

_____________
а тепер - список літератури
Огієнко "Дохристиянські вірування нашого народу"
Гнатюк "Нарис української міфології"
Шухевич "Гуцульщина"
Чубинський, Кононенко - різні праці
Гейштор "Словянська міфологія"
Таланчук "100 образів укр.міфології"
Хобзей "Гуцульська міфологія"