Хеллоуїн та прогрес нової книги

Всім привіт! Хочу кожного привітати із святом Хеллоуїну, або як його ще називають, із моторошним Самайном, та побажати чудових вражень від цього дня і насолодитися атмосферою жахів за переглядом різних фільмів або читанням містичних книг?

На довгий час я зберігав мовчанку, але це ніяк не пов'язано з тим, що робота не ведеться. Навпаки, праця над новою книгою набирає обертів і поглинає мене всеціло, а витрачати слова на марно у постійних блогах я не бачу сенсу. Краще все описати одразу в одному повноцінному великому блозі, а кому цікаво, той обов'язково прочитає до кінця?

Почну я спочатку з того, що хочу виразити величезну подяку всім, хто підтримував мою попередню книгу, а саме "Таємниці дому пані Дорсет". Звичайнісінький експеримент в жанрі містики та жахів несподівано набрав шаленої популярності і я прочитав багато чудових відгуків від зацікавлених людей. Особливо було приємно чути те, як відмічали кінематографічність історії, глибокі образи героїв та побажання отримати таку книгу на свою поличку. Ваші слова, друзі, справді надихають буде сильно мене і дають надію в серці, що епоха великих детальних книг з серйозними темами ще повернеться до своєї аудиторії. Також, хочу всім подякувати і за величезне терпіння (адже книга про Дорсет вийшла однією із самих великих за обсягом розділів) і за очікування нових проектів, бо я автор, який над деталізацією однієї книги здатен працювати місяцями, зате під час релізу кожна така історія приверне увагу читачів на довший час. 

Аж не віриться, але книзі "Таємниці дому пані Дорсет" вже рік, адже саме минулого Хеллоуїну я почав реалізовувати цю ідею. Процес написання був складним, виснажливим, але й цікавим, адже постійно ставив якісь вимоги переді мною й змушував ретельно обдумувати незвичайні сюжетні моменти, заплутувати читача ілюзіями, а ще передавати через слова героїв та їхні образи якісь важливі думки. Рейвенхарт та його герої досі посідають важливе місце в моєму серці і я радий, що знайшлися читачі, котрим теж сподобалася ця особлива й важка історія про біль, втрату, ницість людської душі й інші руйнівні пороки. Хто ще не знайомий з цією книгою, то ласкаво прошу до її прочитання, якщо не боїтеся величезних розділів: 

https://booknet.ua/book/tamnic-domu-pan-dorset-b422346

На цей Хеллоуїн я не готував нової історії жахів, але не треба думати, що цей всесвіт буде занедбаний. В майбутніх планах є бажання повернути поліцейського Джефрі Адамса в новій історії, котра стане пріквелом до подій з Дорсет й більше розповість про перше містичне завдання цього героя та поглибить його кохання до Ебіґейл, колеги Джефрі. Проте, зараз поки не до цього і я працюю над історією зовсім іншого характеру, про яку детальніше розповім трохи нижче. А поки, з нагоди річниці пані Дорсет, я вирішив трішки покращити образи самих героїв книги й презентувати їх в більш кращій графіці так би мовити?

​

Найбільше всього після написання книги мені запам'яталися історії Джефрі, Сесілії Дорсет та Примули Блез. Ці герої вийшли самими кращими і з трагічним минулим, яке призвело до певних змін в їхньому житті та поведінці. А от Фелісія справила на мене відчуття глибокої відрази за свої вчинки на протязі всієї історії, хоч вона теж доволі неоднозначна героїня зі своїми власними проблемами. 

Але це вже мова йде про доволі стареньку книгу, а краще одразу говорити про нове, те, на що так чекають мої читачі? Ні для кого не секрет, що я тепер взявся за тему новорічних свят, але знову виконую її у креативному стилі. Не очікуйте миленької доброї казочки на ніч про те, як дітки святкували Новий Рік та прикрашали ялиночку))) На вас буде чекати чергова серйозна історія із надзвичайними пригодами, містикою та черговими героями зі своїм минулим та турботами. 

Зупинятися на переказі основної концепції твору не буду. Скажу тільки, що події будуть відбуватися в магічному всесвіті Аквілону, а сама книга слугує непоганим пріквелом до подій п'єси "Трагедія роду О'хара". Але читачам не варто хвилюватися, що ви могли не читати цього твору. Вони пов'язані тільки спільним світом та деякими героями, але не головними дійовими особами та сюжетними лініями. До того ж при написанні роману, який носить назву "Пригода на Святки Аґнелії" я максимально адаптував історію для тих читачів, які будуть вперше знайомитися з цим світом. Через діалоги героїв та описи буде доволі легко розібратися в місцевих народах, їхніх стосунках та історії, культурі й релігії, включаючи події минулого. Основні дії книги переважно відбудуться на території Західної Аґрестії та королівства Моран-Тан, залишаючи лише згадки про інші землі, що лежать за обрієм. 

Сюжетних ліній в книзі буде дві - основна та другорядна. Перша присвячена релігійному святу народу аґрестійців під назвою Святки Аґнелії, але швидко забере читачів від мирного спокійного життя та кине до виру пригод, пов'язаних із таємничим прокляттям, яке шириться з мармурових руїн зниклої немерської цивілізації. Головним героям доведеться розв'язати причину виникнення цього прокляття та спробувати знищити його джерело. Другорядна лінія належить всеціло сатріанці Сірін Арш-Назак, одній з трьох головних героїв, і розкриває більш детальніше образ героїні, її стосунки з матір'ю та сестрою, культуру та взаємини всього сатріанського народу в цілому.  

Повторювати про всіх головних героїв теж не буду, адже багато разів про них говорив, зосередимо увагу на прогресі книги за ці місяці.  Мені вдалося написати розділ обсягом 72000 слів. Не варто хвилюватися, я не буду змушувати своїх читачів плакати над товстим розділом, тому поділ на більш дрібні відбудеться по його завершенні, до якого залишилися всього три важливі сцени. В книзі досі триває прелюдія, яка тільки знайомить читачів з основними героями та зав'язкою сюжету, тому історія нікуди не квапиться, а розвивається поступово з кожним розділом, поглиблюючи образи героїв. 

В це важко повірити, але я пішов назустріч тим своїм читачкам, котрі прагнули побачити в книзі кохання. Звісно, що не варто очікувати від мене неймовірно палкої романтики й образу героїні, котра всім голови каламутить))) Це не мій стиль, тому кохання я подаю в своєму серйозному баченні через прості, але милі серцю речі. Сама історія сильно не буде акцентувати увагу на коханні, але щось таке буде. Зокрема, плануються романтичні лінії для Василини, яка буде розриватися між другом свого дитинства Маріушем та солдатом імперського легіону Аврелієм. Кого дівчина обере і чи обере взагалі, читачі вже дізнаються із самої книги? Крім цього, й інша героїня Сірін буде мати пару складних стосунків в сатріанському стилі. Зокрема читачам буде цікаво спостерігати за тим, як вона буде ставитися до свого запеклого ворога, якого буде прагнути вбити заради помсти за своє приниження. 

Новий розділ приніс до книги й деталізацію в плані культурно-побутових аспектів місцевих народів. Крім описів різних святкових атрибутів й традицій між героями іноді точаться розмови щодо різноманіття світових релігій. Виконана значна робота по вдосконаленню аґрестійських святкових молитов. З часом, мої читачі зможуть заздалегідь почути ці поетичні перлини, адже вони прекрасно існують окремо. Я страшно задоволений тим, що такі твори, як "Земля Священної Природи", "Вітер, що принесе мир", "Вітроносна", "Аґнія Пречиста" та "Балада про Божественну Малґу" склали ідеальний образ аґрестійської мирної культури, виплеканої в релігійній течії аґнізму, мирному вченню про гармонію з природою. 

Крім того, під час деяких діалогів у цьому конкретному розділі герої згадують Моравію більш детально. Це я зробив спеціально, адже з 2015 року існувала велика плутанина, яка виникла через моє ігнорування історії моравців.   В історіографії Аквілону часто можна було почути слова від мене "степові та гірські аґрестійці", "народ напівельфів", "моравці та морантанійці", "західні та східні аґрестійці". І це сприяло тому, що читачі губилися в термінах та не розуміли того, що це народи спільні за походженням, але відмінні за своєю культурою та звичаями. 

В новій книзі я раз і назавжди ставлю крапку в цьому питанні. Так, моравці та аґрестійці є напівельфами, які розселилися від Тінистих Гір аж до витоків ріки Димари. Аґрестійці прийняли аґнізм, тобто віру в Аґнію, мирну богиню вітру, доньку Матері Природи, в той час як моравці слідують архаїчній вірі у Найтіель, котра йде ще від епохи ефілнуарського панування. Через вторгнення змієлюдів-камарантів та їхній окупації більшої частини північних кордонів Аґрестії моравці змушені були жити поруч із загарбниками.  Це призвело до деяких мовних запозичень, переходу на ном-немерський стиль письма та змішення поміж народами. Але моравці завжди прагнули свободи і змогли її досягти завдяки самопожертві Божественної Малґи, котра розбила під Вільшанськом війська камарантського імператора Марука та відкинула їх геть за кордони Аґрестії. Після приходу недійців, іншого людського народу, та остаточного знищення імперії змієлюдів, моравці завоювали землі східної тропічної Ґардаріки й перетворили їх у Моравію, маленьке королівство з намісниками на престолі, які підпорядковуються аґрестійським монархам й складають з ними одне ціле аґрестійське королівство, розділене центральним гірським хребтом. 

Серед моравців зустрічаються як звичайні маленькі люди, подібні до аґрестійців, так і ті, в чиїх жилах тече кров їхніх зміїних пращурів. Ті, кого цікавило чи можуть люди покохати камарантів, отримають свою власну маленьку порцію втіхи від короткої появи моравських продавчинь, які мають або невелику кайму з луски довкола очей, або справжні зміїні очі. Але моравці гордо заперечують свою приналежність до камарантів й тяжіють до боротьби за свою ідентичність та свободу попри різноманітні спекуляції камарантів Серпенрайху щодо земель цього народу. 

Як видно з одного великого блогу, робота над книгою була зроблена величезна, а це лише дрібна краплинка в безмежному океані того, що мені необхідно написати далі. Поки результати мене втішають та виконуються на високому рівні. Стосовно дати релізу книги, то порожніх обіцянок давати не буду. Самі розумієте, що великі книги пишуться довго. Коли я повністю завершу роботу над новим проектом, то з радістю поділюся з вами цією новиною. За обсягом книга "Пригода на Святки Аґнелії" може вийти або така, як Дорсет, тобто, на 1000 сторінок, але дрібними поділеними розділами, або й набагато більшою по сторінках, бо все ж і наповнення історії більш детальне. 

Наприкінці ще поділюся самою найжахливішою річчю? В одній сцені я зліпив немерську мову для фрагмента одного тексту. Складання шматочка такої мови змусило мене три словника переглядати, страшно критикувати нестачу необхідних матеріалів для роздумів, але вийшло доволі цікаво, хоча за часом я робив цей уривок три години. Насправді, мови я впливав до книги виключно через свій інтерес до цієї теми))) Більшість читачів і не помітять такі деталі, просто одразу перейшовши до перекладу іншомовних фрагментів. Щоправда, їх не буде так вже й багато за кількістю у всій книзі. Чекайте на вихід роману "Пригода на Святки Аґнелії", а поки можете помилуватися ілюстраціями до цієї книги.