Їхні очі зустрілися, застигли, вчепилися одне в одного міцно, намертво і плавлене золото потонуло в ясній блакиті. Дихання бренни несамовито зачастило, зірвалося на судомний набат. Серце стукало як очманіле, здавалося, ще трохи й воно, забувши всі закони природи, проб'ється крізь кістки та плоть і випурхне в кохані долоні.

- Хаук, - прошепотіла дівчина, її голос звучав сипло і слабо.

- Алія... - її ім'я зі стогоном, луною на видиху...

Дорогі читачі у вівторок наступна прода https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006

Дилогія добігає кінця, лишилося кілька розділів. Спасибі всім хто чекає!!!