Сумніви

"Наближалася чергова ніч. Письменник із нетерпінням чекав зустрічі з дівчиною в смарагдовій сукні. Він ліг на диван і прикрив очі. Не помітивши, як провалився в сон, Тарас раптом почув, як ВОНА кличе його на ім'я.

— Тарасе? Тарасе?

Це був перший раз, коли прекрасна незнайомка заговорила з ним.

— Хто ти? — запитав чоловік.

Вона підняла свій злегка кирпатий носик:

— Я твоя муза! — гордо заявила вона.

— Муза? Це ім'я таке?

Вона дзвінко розсміялася:

— Який же ти дурний! Муза — в сенсі натхнення!

Тарас здивувався.

— Зачекай-но... А подружки Фортуни в тебе випадково немає?

— Навіщо тобі фортуна, Тарасе? У тебе ж є талант! Не можна мати все й одразу.

Письменник гірко усміхнувся:

— Одним талантом ситий не будеш...

Муза підійшла ближче і, зачепивши його за плече, зазирнула в очі.

— Саме завдяки таланту ти досягнеш успіху.

Він похитав головою:

— Твої б слова та Богу у вуха!..

— Бог уже дав тобі інструмент для досягнення мети. Далі все залежить від тебе.

— Саме так, від мене... А я справжнісінький невдаха.

— Чому ж ти так вважаєш? - здивовано запитала дівчина, змахнувши довгими віями.

— Мої книжки нікому не потрібні. Я отримую відмову за відмовою від видавництв. За п'ятнадцять років письменництва не маю жодної надрукованої книжки. Як, на твою думку, це назвати?

Муза обійшла навколо і присіла в його робоче крісло. Вона глянула на монітор, де він залишив недопрацьований текст замовника.

— Вочевидь, тебе пригнічує чужий успіх?

— Я не заздрю. Але на їхньому тлі здаюся собі ще більше нікчемним.

Муза загадково посміхнулася.

— Послухай, Тарасе, ти думаєш, як довго читачі пам'ятатимуть цю книжку та її автора?

Він лише знизав плечима у відповідь.

— А я скажу тобі: вони забудуть його одразу ж, перегорнувши останню сторінку. Але глибокі, вдумливі твори запам'ятовуються надовго.

— Мої вдумливі, як ти кажеш, романи нікому не потрібні. Усі хочуть друкувати про секс і коханок, тому що це краще продається.

— Я зараз говорю про читачів. З видавцями в мене буде інша розмова, — дівчина суворо зсунула красиво окреслені брови.

— Що ж ти мені пропонуєш?

— Не здаватися. Надсилай свої рукописи до видавництв знову і знову!

Тарас підскочив з дивану, на якому сидів.

— Ні, ти не розумієш! — заперечив він.

Муза запитально підняла брову:

— Ти в цьому впевнений?

Він схопився за голову і відчайдушно вимовив:

— Який сенс намагатися пробивати лобом стіну? Ну не вписуюся я в рамки теперішнього часу, що тут поробиш?!

Дівчина поблажливо посміхнулася.

— І тiльки-но?!

— Це головне, що заважає мені заявити про себе.

Вона грайливо схилила голову набік:

— Загорни свої високі ідеї в обгортку, що краще продається, тільки й усього!

Він хмикнув:

— Легко сказати! Чи ти радиш мені поступитися моїми принципами? Зламати себе — це плата за успіх?

Муза встала зі столу і підійшла до Тараса. Побачивши її так близько, він затамував подих. Вродлива дівчина, сама досконалість, стояла поруч із ним і посміхалася.

— Якщо ти послухаєш мене, і зробиш як скажу, то на тебе чекає довгоочікуваний успіх.

Чоловік насторожився.

— І що ж ти попросиш натомість?

Вона дзвінко розсміялася.

— Вже не твою душу, це точно! Ти мене не за ту приймаєш!"

 Незнайомка у смарагдовій сукні читати книгу онлайн на Букнет 

А як часто вам доводилося втрачати надію та сумніватися у своїх здібностях?