Він почув кроки і подивився в мою сторону. Побачивши, що це я, радісно усміхнувся в передчутті,  потім його погляд став зніяковілим і винуватим. У його руках був дивний букет з троянд усіх можливих кольорів. Я спинилася на місці, не вірячи своїм очам.

— Гнате? Ти ж казав, що приїдеш завтра… — голос зрадливо затремтів.

Він підвівся, потягнувши за собою букет.

— Я знаю, але… не витримав. І… — простягнув мені квіти, — не міг вибрати, які тобі сподобаються. Тож взяв по одній з усіх.

Я усміхнулася, дивлячись на цей хаос із кольорів.

— Ти серйозно? — не втрималася від сміху.

— Ну, так… — він злегка почервонів. — Я хотів зробити приємно, але, бачу, що перестарався.

— Це найкумедніший букет у моєму житті, — сказала я, трохи розчулена. — Але мені приємно.

Він полегшено видихнув, і я підійшла ближче. Прийняла букет, потягнулася немов хотіла  поцілувати його, але просто  промовила прямо в його уста:

— Білі - мої улюблені.- він потягнувся мені на зустріч за поцілунком, та я різко розвернулася на підборах і пішла відчиняти двері в квартиру, а він так і завмер ошелешеним на своєму місці.

— Зайдеш, чи ти прийшов тільки букет подарувати?