Марнi сподівання

Як часто  в житті нас чекають розчарування? Спочатку очікуємо щастя та сподіваємось на вiчне кохання, а потім доля підносить сюрпризи, та не завжди приємні, наприклад як це сталося з героїнею мого роману:

"Сидячи на дивані, Венді Раш задумливо дивилася на старе фото

в сімейному альбомі. З пожовтiлого від часу знімка на неї дивилися

Ісидор та Іда Штрауси, ті самі Штрауси, що загинули на теплоході

«Титанік» 1912 року. Прапрадід і прапрабабуся прославилися на весь

світ своєю зворушливою історією кохання, коли він відмовився

від місця в рятувальній шлюпці на користь бідолашних дітей,

а вона не побажала залишити чоловіка. Проживши разом сорок

років, любляче подружжя не захотіло розлучатися й перед смертю.

Востаннє ïх бачили, коли вони стояли на верхній палубі «Титаніка»,

що потопав, і трималися за руки.

Що й казати, відтоді кожна дівчинка в їхній родині,

яка з дитинства чула й знала романтичну історію прабатьків,

мріяла знайти таке ж вічне кохання.

«Але, мабуть, щастя не передається у спадок, подібно до

мільйонних статків...» – із сумом подумала Венді.

Її чоловік, Стоктон Раш, відомий підприємець та засновник

компанії ОceanGate Еxpedition, одружився з нею саме через її

мільйони, що залишилися від Ісидора Штрауса. Прапрадід

був власником найбільшого в Нью-Йорку універмагу «Мейсі», і його

називали одним з найзаможніших пасажирів «Титаніка», на якому

зібрався тоді найбагатший бомонд.

Багато років тому, у пору своєї молодості, Венді теж мріяла про

вічне кохання. Зустрівши Стоктона, молодого самовпевненого

красеня з амбіціями, вона вирішила, що знайшла свого принца.

Батьки визнали претендента на руку доньки цілком прийнятною

партією та дали згоду на їхній шлюб.

Чи могла тоді подумати закохана дівчина, що сімейні узи

виявляться підступною пасткою?.. Незабаром шляхетний принц

показав своє справжнє обличчя. На зміну вічному святу кохання

прийшли суворі рутинні будні."

Спокута читати книгу онлайн на Букнет