Всім  привітик!

    Хочу  повідомити ,  що  на  наступному  тижні (в  середу  або  в  четвер)  історія  Руслана  і  Саші  буде  завершена  і  після  цього  стане  платною.  Поспішіть  прочитати  її  безкоштовно.  Тоді  ж  буде  анонс  четвертої  і   останньої   книги  циклу  "Кохання  з  присмаком   небезпеки".  

Запрошую!  Нова  глава  вже  на  сайті.

Уривок з сьогоднішньої  глави:

  - Що   ж   ти   робиш   зі   мною ,   квіточко? - продовжує   цілувати ,   але   тепер   дуже   ніжно.  - Кохаю.  До   нестями   кохаю  тебе ,  Сашо.  -  обіймаю   за   шию .  

      - Якщо  дійсно  кохаєш ,  не  залишай  мене   тут.   Я   не  зможу   сама.  Без   тебе  не   зможу?   - він   кілька   секунд   замислившись   дивився   в   очі.   Вагався. 

      - Чорт!   Добре.   Але   ми   поїдемо   не   додому.   І   сидиш   тихо ,   наче   мишка   і   слухаєшся.  Ясно?  - широко   посміхаюсь   і   швидко   киваю.  Він   теж   посміхається   і   заперечно   хитає   головою. 

     - Маніпуляторша   блін.  - чмокає   в   губи. - І   як   в   тебе   це   виходить? 

     -  Просто   я   знаю ,   де   в   тебе   кнопка. - він  розсміявся  і  обійняв  мене...

Також   сьогодні  опублікована  нова  глава  історії  "То  хто  кого  приборкав, крихітко?"

 Уривок з  сьогоднішньої  глави:

   Ми   попрощались   і   вони   поїхали.   Яр   з   Черепом   поїхали   за   ними   на   всякий   випадок.  Я   ж   залишився    з   рудою.   Щойно   автомобілі   зникли   за   рогом ,  Аня   кинула   на   мене   якийсь   незрозумілий ,  але   точно   не   дуже   добрий  погляд    і   вже   хотіла   сісти   в   своє   авто ,   та    я   її   зупинив. 

     - Не   поспішай.   Давай   десь   поснідаємо ,  жерти   хочу   наче   скотина. - вона   зміряла    мене   поблажливим   поглядом.

     - Тааак,  велитню ,  видно   дівчат   ти   на   побачення    кличеш    не    часто. 

     - Обломишся.   Я   просто   не   люблю   їсти   сам. - це   правда.   Я  практично   завжди   їм   в   ресторанах   з  друзями.  А   з   дівчатами...  Гм...     навіть   не   пам'ятаю   чи   таке   було.  

      - А   що   твої   шльондри   не   їдять? 

     - Я   їх   кличу   не   для   їжі.   - вона   гмикнула.  - Не   ламайся   руда.   Чи   ти   хочеш   щоб   я   помер   від   голоду? 

     - Мене   твоє   життя   мало   цікавить .  Але  я   не   проти .   Якщо   за   твій  рахунок   і  місце   я  обираю   сама .  - швидко  випалює   з   викликом   дивлячись   в   очі.  Посміхаюсь. 

     - Окей!  Тільки   їдемо   на   моєму   позашляховику,   в   твою   бляшанку   я   не   влізу. -  Аня   дзвінко   розсміялась   і  в   мені    знов   щось   йокнуло .   Поруч   з   цією   відьмочкою,    почуваюсь   наче   льодова   скульптура ,   яка   тріщить  ,   тане   і  поступово   розсипається   на   шматочки.   І   мені   це   зовсім   не   подобається...

Я-Лютий

TP8dYWiS

Утриманка

M-D4Ike9

  Приємного  читання  і  гарних  вихідних.

Буду  дуже   вдячна  за  коментарі  і  вподобайки.  

Відстежуйте  автора.

Бережіть  себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.