Правда рано чи пізно спливає...

А іноді дуже рано. Як же бути, коли дізнаєшся щось таке, що здатне перевернути твоє життя, але дізнаєшся надто рано? Як з цим жити? От і моя Ейлірейн не знає. 

Що ж вона таке дізналася — читайте у сьогоднішньому розділі "Академії Фейлім".

Я ще раз пробігла текстом очима. І ще раз. Але він залишився тим самим. Я вщипнула себе. Ні, я не спала і бачила все чітко та ясно. Але що ж тоді виходить?.. Я і Мортенн?.. Але ж… О боги! І за що нам все це зараз? За що таке покарання? Ми ж не можемо з ним… Поки що не можемо. Трясця!

Глянувши на годинник, я зрозуміла, що Мортенн має повернутися з хвилини на хвилину. Схопивши книгу, я поставила її на місце і, як ні в чому не бувало, повернулася на диван. Аби тільки нічим себе не видати! Аби тільки він не здогадався!

А от чим все закінчилося і чи здогадався Мортенн — ви дізнаєтесь вже опівночі. До речі, назва у 21 розділа змінилася, бо я так захопилася описом додаткових подій, які мали статися перед головною подією, що вийшов цілий незапланований розділ. 

Невеличкий спойлер.

— Подобається? — Мортенн кивнув у бік цукерок.

— Подобається, — коротко відповіла я.

— У Торгура Кошана найкращі цукерки не те що в Драфеї, але, гадаю, і в Акорії, якщо не в усьому світі. Він не тільки робить цукерки за кращими відомими рецептами, але й створює на замовлення із зазначеними інгредієнтами. У нього вже чимало рецептів вишневих цукерок назбиралось.

— Ви замовляли?

— Ні, Брадскал ось уже 20 років вражає ними мою матінку. Любов до вишні — це у нас сімейне.

Я мало не ляпнула «а тепер ви намагаєтеся мене вразити?», але вчасно закинула в рот чергову цукерку, щоб не потрапити в незручне становище через недоречні слова.

І головна фраза наступного розділу:

Трясця, я вже думаю про нього, як про людину, з якою проведу все життя, а ми досі на «ви» спілкуємося!

Тихого вам вечора!