Наступна прода на книгу "Мій ректор — гусь" буде ніччю або вже зранку.
 

— Якби я знав, що ви і є той самий "привид адептки Лоу, який з'являється лише на екзамени", то б ніколи в житті не погодився б вам допомогти. Навіть на підпитку.

— Чому це я привид?! — обурилась, випираючи вперед груди. — Я досить таки жива ще!

— Такими темпами жити вам залишилось недовго, міс Лоу, — гнів ректора моментально стих і він з якоюсь жалістю в очах став мене розглядати.

А поки ви чекаєте...хотіла б зачепити дуже важку тему. Сподіваюся, ви підтримаєте її. Власне...зникла людина. Хто з цим не стикався особисто — не зрозуміє як це: безперестанку набирати номер кожні п'ять хвилин, дзвонити командиру та судомно шукати хоч якусь інформацію, щоб дізнатися в якому стані людина. Чи вона жива, чи поранена, чи в полоні, чи 200. Свого часу я теж це все пережила і...і я щиро сподіваюся, що ніхто з вас ніколи не переживе подібне.

Бережіть себе і своїх рідних.