Додано
24.10.24 09:59:06
Осінні психи в студії
Добрий ранок, сплячі красуні та красені. Як ваш ранок? Забігайте почитати нічну проду на книгу "Мій ректор — гусь".
— Ти така сама буркотлива як і цей. Нема щоб помріяти про романтику! Чим вам ця казка не догодила, що ви туди вже алкоголіків приписали?
— Вона має рацію, м-га-мо, — зауважив Рейнальд, підпираючи крилом щоку. — Мало того, що він її не міг згадати, так ще й так налякав, що вона не змогла йому довіритись коли закляття мало спадати. Ти уявляєш, що він їй там мав такого наговорити, що вона від нього кришталевими туфельками відбивалася ніччю?
— Ти щоб знав! — підтримала його, поки матінка Рея дивилась на нас обох як на божевільних. — Так мало того, він же на наступний день ще й переслідував її по всьому королівстві як маніяк з тією туфелькою! Це ж наскільки вона зачепила його его, що цей бовдур став переслідувати всіх жінок і вимагати їх показувати свої голі ноги!
— Я ж кажу — псих, — розвів крилами гусак. — Там же по сюжету якраз осінь була, а в них у цей час чергове загострення.
А ще, на вулиці вже осінь. Заходьте почитати про психів)
Юлія Богута
2323
відслідковують
Інші блоги
Щось я так захопилася пригодами Джеймса і Ко, що дуже давно не згадувала про одну зі своїх завершених історій — "Квіти в темряві". А між тим вона досі чекає на своїх читачів. ❤️ Це історія Джейн Бесфорд, дівчини,
Іноді ранок починається не з кави, а з такого шквалу емоцій, коли здається, що твій звичний світ перевернувся з ніг на голову і кудись уперед мчить навіть найнайдивніший сон.✨ Впевнена що майже кожна людина мала такі
Привіт усім моїм дорогим читачам! Сьогодні я пишу цей допис із якимось особливим, трепетним і водночас неймовірно полегшеним серцем. Книга «Поговоримо, Господи?» добігла свого кінця. Для мене це не просто черговий
Спочатку це виглядало як звичайне вбивство. Три злодії, порожній будинок, ніж у грудях дівчини в білій сукні. Але тіло почало старіти на очах. Кімната розсипалася в пил. А те, що вийшло з дзеркала, запам’ятало
Коли Лорд Вампір тримає в підземеллі важливого полоненого...
...а ти заходиш, обіймаєш його з вигуком: «Яка підступність! Дякую, що покарав винних!»
І змушуєш його мовчки кипіти від люті, поки ти повністю ламаєш
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати