Коли слів недостатньо...

Коли слів недостатньо в діло йдуть кулаки. Що зробив Коану Мортенн за те, що той чіплявся до Ейлірейн — читайте в сьогоднішньому оновленні "Академії Фейлім". 

Мортенн м'яко прибрав мою руку і посадив мене на диван.

— Побудьте тут, Ейло. Я незабаром повернуся.

— Кейре Тавос! — я піднялася з дивана.

— Та не вб'ю я його, Ейло. Ну що ви насправді? Поговорю просто. Присядьте на диван і зачекайте на мене. Я незабаром повернуся.

Мортенн вискочив з лабораторії, весь палаючий від люті, а я тихенько пішла за ним. Я хотіла переконатися, що Мортенн не накоїть справ. Він навіть не помітив, що я йду ззаду, настільки він злився на Коана. Знайшов він його в тренувальній залі, я ж залишилася стояти за дверима, сподіваючись, що мені буде добре чути, про що вони говоритимуть.

— Ти взагалі страх втратив, виродку стурбований?! — крізь щілинку в дверях я побачила, що Мортенн схопив Коана за сорочку. Чути його теж було чудово. — Ти хочеш вилетіти з академії? То я тобі миттю звільнення влаштую! Вилетиш зараз прямо через вікно, головою вперед!

Нове оновлення — вже опівночі. І в ньому Ейлірейн нарешті дізнається дещо важливе про них із Мортенном. Натякаю:

— Ви розлютилися від того, що я лаявся з Коаном?

— Ні. Мене накрило вашим гнівом. Не знаю як… Не розумію… Чому так?

Мортенн тяжко зітхнув, стискаючи міцніше мою руку, але уникав дивитися мені в очі.

— Хотів би я вам пояснити чому, але не можу.

— Самі не розумієте?

Мортенн знову зітхнув, ніби разом із повітрям хотів вигнати зі свого тіла всі тривоги та занепокоєння.

— Розумію. Знаю чому, але сказати вам не можу.

— Чому не можете?

— Тому що тільки додам цим проблем. Прошу вас, Ейло, не питайте. Не зараз. Колись я вам все розповім, а може, ви й самі зрозумієте. Але зараз не час.

Заходьте почитати! Оновлення великі і регулярні.