Вітаю, люба.

Я знаю, що тобі важко. Я знаю, що часом хочеться опустити руки. Я знаю, що здається, що ти стоїш на місці та нічого не виходить.

Тому я прийшла тобі це сказати:

Згадай, який великий шлях ти вже подолала. Як страшно було починати. Скільки ти вже написала. Вигравала у конкурсах та програвала, і це ок. Отримувала позитивні відгуки та не дуже, і це також ок. У тебе точно є твої читачі, які з нетерпінням чекають на твою нову роботу. Згадай відомих митців та мисткинь, які теж спочатку думали, що у них нічого не виходить, але зараз, їх імена відомі на увесь світ. Вони теж колись були просто людьми з великою мрією.

Ти пишеш, бо не можеш не писати? Ти пишеш, бо тобі подобається? Ти пишеш, бо це твої поручні у цьому швидкому світі, за які ти тримаєшся?

Пиши! Не зупиняйся! Ти маєш свій стиль! Ти маєш своє бачення! Твої роботи мають значення!

Усі невдачі — це частина шляху по якому ти йдеш. Чим більше разів ти почуєш «ні», тим ближче ти станеш до того самого «так»!

Коли приходить момент, коли тобі хочеться опустити руки, пам’ятай: це і є момент зростання. Це гарний шанс, щоб все переосмислити, зробити висновки та піти у бій з новими силами.

Шлях до твоєї великої мрії складається з маленьких кроків, які ти поступово робиш один за одним.

Вір у себе, як ніхто не вірить!
Люби себе сильніше за всіх!
Піклуйся про себе!
Цінуй себе!
Поважай себе!
Йди вперед!

Сяй, зіронько!

[ Ти маєш значення ]

Твоя творчість має значення!
Твої роботи надихають людей!
Їм потрібно твоє бачення!
Те сяйво, що йде із грудей!
Ти твори! Ти не зупиняйся!
Ти достатня для своїх творінь!
Ти пиши та не коливайся!
Всі потребують твоїх прозрінь!
Ти гідна слів, щирих та теплих!
Ти гідна бути почутою тут!
І я піднімаю за тебе цей келих!
Бажаю наснаги й чекаю дебют!

03.07.2024
Ангеліна Александренко
 

Якщо відчуваєш, що тобі потрібна підтримка, читай цей лист або заходь сюди, де я підтримаю тебе ще й голосом!

Ваша Ангеліна Александренко✨