Чи вона варта? Чи воно варте?

Як визначити, що це саме твоя людина?

Як не помилитися у виборі? Як наважитися?

Як зрозуміти, а чи дійсно ТОБІ ЗАРАЗ ЦЕ ПОТРІБНО? 

Чи варто змінювати своє життя задля когось? Чи варта ця людина тебе?

(НЕ) особлива НЕ) звичайна (НЕ) красива (НЕ) унікальна (НЕ) твоя

(НЕ) вільна (НЕ) єдина (НЕ) потрібна (НЕ) цікава  

(НЕ) сумніваєшся? (НЕ) хочеш  (НЕ) будеш жаліти?

Як вважаєте, чи варто воно того, якщо не віриш в кохання? 

Кожен з нас задавав собі ці питання. Давав відповіді або відмовлявся це робити.

Собі чи іншим.

Мав сумніви або був впевненим.

Робив вибір або його уникав.

Життя вносило свої правки, змінювало обставини, людей, пріоритети. Ми знову стикалися з вибором.

І... якщо його не робили, за нас його робили інші.

Сьогодні послухаємо Дем'яна.

Тихого нам всім дня! Бережіть себе та близьких!

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Marina Tkachenko
23.10.2024, 10:31:08

Ооо! Це складне просте питання. І у кожного своя відповідь. Лише, мабуть, Всесвіт знає, що та як. Але ж вірити треба! Та й прикладів щирого, вірного кохання навколо нас повно. А як його зберегти, не втратити?! Як знайти саме свою людину, так звану половинку? І що для цього треба зробити? Тут все складно та індивідуально. На днях померла моя знайома Світлана Перч, письменниця і поетеса. А ще дуже гарна, справжня людина, жінка, мати, дружина. Її можна знайти у ФБ під псевдонімом Київська Відьма. Всі її твори просякнуті коханням до чоловіка, добровольця, який загинув, захищаючи Україну від москалів, після повномасшабного вторгнення. Любов"ю до рідних, доньки, зятя, онука. Щемом за долю українців і України. І це не зважаючи на те, що вона тяжко хворіла на онкологію, що і забрало її життя. Перчі були чудовою парою. Таких серед моїх знайомих багато. Це люди, які прожили чимало років разом, навчились "читати думки" і бажання один одного, підтримувати і поважати, поступатись коли треба, не порушувати особистий простір, допомагати і словом і ділом. Це складно і важко. Не всім під силу, але ті, хто подолали цей шлях, точно знають, що таке кохання. Бо кохають за те що ти є!

Тена Дітна
23.10.2024, 13:15:07

Marina Tkachenko, дякую, обовʼязково знайду її твори. Кожен, хто прагне отримати , потрібен розуміти, що потрібно буде й віддавати. Не кожен здатен, не всі хочуть. Бажаючих брати, на жаль, теж багато. Але вони свідомо чи ні, обмежують себе, зменшують палітру емоцій та фарб свого життя. Тому вибір, питання та кроки потрібно робити)

avatar
Ніка Цвітан
23.10.2024, 11:26:11

Варто. Інакше можна прожити чуже життя, а не своє. А можна, навпаки, пропустити найважливіше. Питання просте. А от відповідь складна. Буває кохають, а буває використовують. Від людей і ситуації залежить. Тому треба відповідати на такі питання. Соб перш за все. Можливо трохи сумбурно написала, але така моя думка))

Тена Дітна
23.10.2024, 13:06:30

Ніка Цвітан, цілком згодна. Думка слушна, не сумбурна) Саме так, перш за все, собі й чесно. Краще зробити та отримати відповідь ніж не спробувати й жаліти про це все життя.

avatar
Лоре Лея
23.10.2024, 09:32:59

Варто чи ні) треба пробуввти, інакше не дізнаєшся

Тена Дітна
23.10.2024, 09:42:02

Лоре Лея, деякі обирають тренуватися роками, хтось подорожує, хтось прагне набратися досвіду, деякі постійно пробують... і всіх, кого дістануть. Цікаво, що і хто вирішить спробувати?)

Інші блоги
Кінець історії, книга закінчена
Історія волошкового поля закінчена! Тож давайте ще раз згадаємо як все було… Дякую за те що читаєте моїх книги, і всього вам найкращого) І до нових зустрічей!
Мій солоденький Лютер Верон
Вітаю, мої солоденькі! Мене давненько тут не було. Бо влаштувала собі невеличкий відпочинок. Але я повернулася, щоб натякнути. Завтра вийде одразу два розділи! Ну, це щоб ніхто не лякався раптового обсягу))) А
Знайомство з героями
Вітаю, мої чудові. Історія Лідії у тілі Розі набирає обертів і саме час познайомитись із головними героями. Це Лідія. Цинічна редакторка романтичного фентезі. Вона любить свою роботу, але не любить тексти, з якими
Любителі психологічних загадок, це питання для вас
✨ Як ви думаєте, що людина запам’ятовує краще: саму подію чи відчуття, які вона залишила після себе? Чи може бути так, що розум забуває, а тіло продовжує пам’ятати? Дуже цікаво почитати ваші думки, поки ви читаєте новий
Не ангел. Не демон. Каїр
Уявіть, що після катастрофи у вашій голові з’явився голос. Він не обіцяє порятунку. Не каже: “Ти впораєшся”. Не шкодує, коли боляче. Він просто рахує. Куди бігти. Кого бити першим. Яка рана смертельна. Коли
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше