Хочу вам сказати дякую! + історія книги/фото/відео

Сьогодні я хочу вам сказати дякую. Хоч ця традиція у мене проходить на день народження (26 листопада), але сьогодні саме час починати.

Так-так, я знаю, що для більшості присутніх 300 це не так і багато, але не для мене. Я дужа вдячна за кожну вподобайку, за кожне додання у бібліотеку і саме головне, за кожне прочитання моєї книги "(не) одна під дощем"

Я дуже рада, що ця книга знайшла відгук у серцях людей. Вона ще в процесі, наразі є десь трохи більше половини. Кожного тижня виходить нова глава.

Це не просто книга у жанрі антиутопія. Розкажу трохи історію написання цієї книги:

Був вечір. Мені на очі потрапила картина де у якомусь  мегаполісі, де світиться усе від вивісок та ліхтарів, іде дощ. Вона надихнула. Мені у цю ж мить захотілося написати вперше про кохання. Свою власну історію. Пів на другу ночі, я сідаю та пишу. За годину десь написала оповідання та назвала його як раз таки "(не) одна під дощем". Пройшов день, а історія цього оповідання не йшла із голови. І я вирішила, а що, якщо написати книгу і це коротеньке оповідання зробити прологом? Писати та викладати кожну главу одразу, а не писати у стіл. Бо писати я почала, як тільки навчилася цьому, але писала у стіл. (зізнаюсь, я колись думала, що, щоб тебе видали, треба померти, а хтось має знайти твої геніальні рукописи та видати цей бестселер *рже*). Тому не одна із тих десятків книг ніколи не була дописана. Окрім перших пари книг, які вмістилися у зошит на 12 аркушів.

Як раз лягаючи спати, я дивилась відео про те, які із теорій заговорів стали реальністю. Мені було дуже цікаво і я вирішила написати книгу, а що, якщо усі теорії заговорів стануть реальністю? І почала писати. Щось брати із світової реальності та, перебільшуючи та додаючи фантазії, писати.

Але і тут все пішло не так просто. Бо до цього, коли я почала писати знову та викладати у мережу свої роботи, у січні 2024 року, то я писала виключно терапевтичні казки для дорослих, ховаючи щось важливе між рядків. Ці оповідання на важливі теми можна почитати у мене на сторінці. Тож і ця історія у мене стала такою.

Десь на восьмій главі, вже не памятаю ім'я хто, лишив мені коментар, де були прості слова "гарна антиутопія". Щоб ви розуміли, я ніц не розуміюся на жанрах. У моїй уяві їх не багато. Тож я пішла гуглити, а потім читати. Шокована тим, що у моєї книги є жанр та ще й який, побігла його швиденько міняти на Букнеті.

У цій книзі є все: є про кохання та гарячі сцени, є вбивства, є пригоди, які наростають все більше й більше, є глави-роздуми про важливе, є про життя жінки у сучасному світі, де все ще багато патріархату, є про дружбу та про допомогу, є інформація для виживання.

Книга "(не) одна під дощем - це велика частина мене!

Я озвучила пролог книги "(не) одна під дощем", його можна послухати ось тут:

Я створила листівки за мотивами книги, які можна придбати.

Відео-огляд на листівки ось тут: Інстаграм Рілз

Також я створила плей-лист для книги, який оновлюється з кожною главою!

Подивитися та послухати його можна тут: плей-лист до книги "(не) одна під дощем"

На мою книгу, прекрасна Лєна Ранцева зробила відео-огляд:

До кожної глави у себе в інстаграм я викладаю колаж із зображень про естетику глави: Мій Інстаграм (шукайте закріплені історії), тож підписуйтесь, буду рада кожному. Там ще процес написання, цікаві моменти із книги та моє активне, часом, життя.

Я змінила обкладинку під час написання книги: (пишіть у коментарях, яка подобається більше):

А ось така естетика книги "(не) одна під дощем" моїми очима:

До чого я все це пишу? Напевно, видумаєте про це))

Бо все це я зробила та роблю завдяки вам, моїм читачам, та вашій підтримці! Я відчуваю, як росту з кожною главою, як я кайфую писати такий великий об'єм, хоча й раніше він мене лякав. Я дуже вдячна вам за це! Обіцяю писати та дарувати вам гарні емоції!

Сьогодні (якщо встигну все-таки), буде викладена нова 17-та глава! Тож не пропустіть.

А хто ще не читав книгу - запрошую до читання!

Трохи із запізненням, але моя улюблена рубрика "Поки пишу..." ділюсь з вами шматочком із нової глави:

Ми покивали головами. Ці правила мене дивували. Я одразу згадала фразу батька: «Здаватися, а не бути». У цю ж мить стали зрозумілими слова Свята про перевернуту піраміду Маслоу. Які дивні люди. Тобто у цій імперії неважливо, яка ти людина, які маєш таланти, головне, як тебе бачать люди. «Зустрічають по одежі, проводжають по розуму» — це не про них. Тут і зустрічають по одягу і проводжають також по одягу. Якщо ти маєш статус – ти людина, якщо ні, то на жаль.

Буду рада вашим теплим словам! Усім любові до себе та натхнення!