Добрий ранок, бурульки. Теж замерзли за ніч? Сьогодні ще та холодрига... Ідіть читайте нічну проду на "Мій ректор — гусь". Хоч трошки тепла буде.

 

— О, люба, — звалилася сміхом ельфійка, мало не впускаючи лопаточку зі своїх витончених пальців. — ти просто ще погано знаєш мого сина. Він же з таким самим характером! От нема, щоб йти легким шляхом, так ні! Все сам! Яка там допомога! А спробуй хоч десять золотих заплатити за його каву, то образиться так, ніби я його до нитки обідрала!

— Не правда, я кілька разів пригощала його обідом, — запротестувала. — І нічого він не ображався...

— Бо це була ти! — сплеснула вона в долоні. — Єдина людина на моїй пам'яті, яка змогла його переперти  характером у впертості! Навіть не уявляєш яке задоволення я отримую, дивлячись як він отримує кармічний ляпас від долі!

— Хочете сказати, що я — його покарання?

— Ні, Анабель. Ти — моя винагорода за Всесвітнє терпіння.

А ще, заходьте в осінню серію для настрою:
1. Відьмина служба підтримки
2. Відьмина служба кол-центру
3. Два психи для богині
4. Відьмина служба кур'єрів
5. Психолог для психолога
6. Сонечко для вампіра
7. Святі яйця