Про синдром самозванця у письменників/ць

*Про синдром самозванця у письменників та письменниць*

Для початку давай розберемося, що таке синдром самозванця?

Синдром самозванця (англ. impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи.
[ Вікіпедія ]

Як він проявляється у письменників та письменниць?

~ я не друкуюсь, тож я не письменниця/ик;
~ мої твори не достатнього рівня;
~ тільки погані твори отримують критику, отже мої твори погані;
~ письменництво — це розвага/хобі/не серйозна справа;
~ успіху досягають лише ті автори, які здобули перемогу у конкурсах;
~ я обманюю людей, кажучи їм, що я письменниця/ик.
~ письменник/ця — це лише той, хто друкується.
~ видавництва не пишуть мені, бо я поганий/а письменник/ця.

Щось із цього звучить знайомо? Тоді ви 1 із 70% людей в інтелектуальних сферах діяльності, які хоча б 1 раз в житті відчували себе самозванцем (за результатами одного із наукових досліджень — Sakulku, J. (2011). The Impostor Phenomenon. The Journal of Behavioral Science, 6(1), 75–97.)

Стоооооп! Ці всі установки тільки шкодять тобі та вони абсолютно не вірні!

Як же побороти синдром самозванця?
~ постав у всіх своїх соціальних мережах вид діяльності «письменництво», заяви про себе!
~ при знайомстві, коли тебе питають про твій вид діяльності, кажи з гордістю: «Я письменниця/ик!».
~ напиши у шапці профіль всі свої досягнення (наприклад, здобула два літературні рекорди, написали три книги, публікувалась у журналі, видала збірку оповідань тощо).
~ створи свою дошку пошани, де розмісти свої досягнення у письменництві (фото з презентацій, нагороди, сертифікати, перший/а вірш/проза тощо), нагадуй собі, що ти гідна/ий називати себе письменницею/ком.
~ розкажіть комусь чи запишіть у щоденник те, про що ви переживайте, про свої сумніви, не лишайтеся в тиші одні;
~ приймай свої помилки, вони частина тебе, всі роблять помилки і це абсолютно ок! Чи пішла дитина з першого разу? Ні. Так чому ти потребуєш від себе встати та піти з першого разу?
~ визнай проблему, визнай, що ти маєш синдром самозванця — це вже 50% успіху!
~ відзначай кожен, навіть маленький успіх! Кажи собі дякую, кажи собі, що ти молодець і що ти заслуговуєш на це, бо хто, як не ти сам/а підтримає тебе?
~ записуйте позитивні слова людей про вас, як вони вас хвалять, як лишають позитивні відгуки до ваших творів, роблять компліменти;
~ не забувай піклуватися про себе: здоровий сон, здорова їжа, щоденні фізичні навантаження(прогулянка, йога, біг, зал), проведення часу для себе, хобі, час з друзями та рідними, подарунки собі тощо.
~ розрізняйте голос самозванця від вашого власного, задайте собі запитання: В яких ситуаціях «приходить» відчуття, що ви самозванець? Що ваш «самозванець» вам говорить? Які слова використовує? Як ви себе почуваєте після цих слів? Що робите?
~ перевірте слова самозванця на користь: після нового приходу самозванця спитайте себе: Ця думка допомагає мені стати кращим спеціалістом? Якщо так, то подумайте як саме. Можливо, це саме та думка, що вказує вам на зону зростання? Тоді, враховуючи це, обов’язково запишіть, на що звернути увагу / що конкретно робити і коли. Якщо ні, відпустіть і перемикнутися на щось інше. Це може виходити не одразу, але якщо ви будете практикуватись достатньо, з часом помітите, що це вдається. До речі, слухати самозванця відносно вашої ідентичності, а не дій, умінь і поведінки, ніколи не корисно.
~ знешкодь свого самозванця: Нагадавши собі, що він не має над вами влади і може перешкоджати вашому успіху тільки тоді, коли ви це дозволите. Незалежно від того, що він там говорить, ви здатні робити те, що є потрібно, заради важливих вам результатів. Щоб посилити ефект, ви можете намалювати свого самозванця на аркуші паперу, додаючи йому кумедного і зовсім не страшного вигляду.
~ зніміть маску самозванця та будете собою!
~ працюй над своє самооцінкою (можеш використати ці відео з медитативними вправами як перший крок до любові до себе:  Челендж "5 днів любові до себе"
~ не порівнюйте себе з іншими! Ви особливі – такі які є. А інші люди – інші;
~ зміни свої негативні установки на позитивні: Письменництво — це робота. Письменник — це той, хто пише і не обов’язково друкуватися. Мої роботи не можуть подобатися усім і це нормально. Не обов’язково перемогти у конкурсі, щоб відчувати себе письменником. Я письменниця/ик!

На початку всі ці дії будуть даватися важко і в якийсь момент ти можеш подумати, що результату немає і це все дарма. Не зупиняйся! Твій самозванець не хоче йти, а ти хочеш його подолати, тож дійте, любі! Я у вас вірю!

*Автори тексту: Ангеліна Александренко та Анастасія Ведишева*