Вітаю, мої любі сонечка!!!

Сьогодні діє знижка на першу книгу циклу, "Мандри у часі",  — "ЗА МЕЖЕЮ МОЖЛИВОГО". — Це захоплива історія МАРІАННИ та Владлена. Тут відбувається переплетіння сьогоднення та минулого. Подорож у паралельній реальності. А також, зрада та справжні почуття.

Уривок 

В обличчя війнув легенький вітерець. Здригнувшись Маріанна відкрила очі. Й притиснулася до стовбура ще сильніше, перед нею стояв чолов’яга у піксельному костюмі. На голові кепка з такої ж тканини. На очах дзеркальні окуляри, в зубах соломинка. Камуфляжна куртка розстібнута, закочені рукави по лікті, оголювали сильні мускулисті руки. Футболка щільно обтискала підкачані біцепси. Віктор мав підкачане тіло, а от цей узагалі горила. В мить паніка охопила її. Чоловік посміхався їй і щось говорив.

Налякана Маріанна, кліпнувши очима вийняла навушники, хаотично оглянувшись по сторонах. Поруч стояв чорний тонований джип.

— Що ти тут робиш, одна? — Красивим басом поцікавився незнайомець.

— Г-гуляю! — Затинаючись відповіла дівчина, від нервів в руках перебирала шнурки навушників, а тоді вдаючи впевненість додала. — І я не одна, а з друзями.

— Що ви тут робите з друзями? — Змінився на обличчі чоловік.

— Відпочиваємо. Ми екстремали. — Страх поволі відступав. Не знала хто перед нею, але правду першому зустрічному розповідати не збиралася.

— Ви знаєте, що тут небезпечно відпочивати? — Холодно заявив чоловік, виплюнувши соломинку.

— Чому? — Напружено запитала Маріанна. Тон чоловіка їй зовсім не подобався.

— Ви не місцеві?

— Ні. — Чесно зізналася Маріанна. Присутність цього чоловіка бентежила та лякала її, та все ж нагадала. — Ви не відповіли. Чому тут небезпечно?

— Тут все просякнуте негативною енергетикою. У цих місцях на рівному місці стаються нещастя.

Маріанна хмикнула, й з викликом дивилася в його окуляри.

— Такий дорослий, а вірите у казки... — Чи може залякати вирішили? — Посміхнулася йому в обличчя. — Не страшно.

Чоловік весь напружився, на обличчі виступили жовна.

— Ти можеш вірити у, що завгодно, та спитай у матері, яка знайшла своїх близнюків неживими на території старого замку, минулого року. — Чоловік відвів погляд у бік, а тоді глянувши на дівчину додав. — Причину смерті так і не встановили...

Від цих новин холод пробігся по тілу Маріанни. Стало так моторошно. Розсердилася, була переконана цей здоровило залякує її.

— Ідіть до біса зі своїми страшилками. Ви навмисне вирішили нас залякати. — Відхилившись від дерева, подалася в бік дороги, оминувши чоловіка.

Раптом сильна чоловіча рука, зімкнулася на худенькому тендітному зап’ясті Маріанни. Від цього доторку здригнулася, різко оглянувшись.

— Красуне, я не залякую, а попереджаю. Ти, мабуть, чула легенду?

— Чула. — Це вигадка.

Фиркнула, тіло тремтіло від страху та не від легенди, а від того, що цей незнайомець приймав її зап’ястя. Смикнула, аби звільнитися, та він стиснув сильніше й нахилившись грубив басом кинув.

— Я тебе попередив, красуне. Буде шкода, якщо з тобою щось трапиться.

Відпустивши її руку чоловік подався до машини. Сівши за кермо поїхав. Маріанна розгублено дивилася йому у слід. Зітхнула. — Хто він? Що тут робить? Його слова... Невже це правда? Хоча про небезпеку, попереджав і Тарас...

Продовження тут...

СОЛОДКИЙ БОНУС.

dUGrR0iP — ПОДВІЙНІ ПАРАЛЕЛІ.

Приємного читання!!!