Вітаю, мої любі Натхненники!!!

Новинка 

Книга “TATTOO КОХАННЯ ТА COFFEE” 

Безкоштовно!

уривок:

— Про нас складатимуть плітки, — мовила вона, не відводячи від мене очей.

   — Мені все одно. Люди завжди говорять. Це не вперше. Якщо тебе це хвилює, тоді…

   — Я на таке не зважаю. І я вже почала звикати, що тут все про всіх знають, а головне якщо не знають - то вигадають, — знизивши плечима, Дакота потерла руки, щоб зігрітись.

   Її відповідь мені сподобалась. Розумна дівчинка. Нема чого вестись на плітки. 

   Я нахилився, щоб нагріти авто і з мене вирвалось.

   — Так краще?

   — Значно. Дякую. 

   — Мене просто дратує цокання твоїх зубів, — я повернувся і нарешті дозволив машині поїхати.

   — Ти сама люб’язність, — хмикаючи, вона насупила носика. Краще б вона так не робила. Мило… занадто мило. — Ти завжди такий милий?

   — Завжди. 

   — Пощастило тим, хто тебе добре знає, — вона стримувала себе, видно, що їй було що додати.

   — Ніхто ще не скаржився.

   — Ну, тоді я перша. Вважай я забрала твою незайманість в цьому питанні, — її очі сяяли від прихованого сміху.

   — Ти вже натякаєш босу на секс? — я повів бровою і усміхнувся широко та нахабно. — А ти в курсі, що це домагання, Зернятко? 

   — Якщо б я тебе домагалась, ти б зараз не говорив дурню, а був би зайнятий справою, — вона рясно почервоніла, зрозумівши, що щойно сказала.

   — Ого! 

   — Вибач, вибач мене… я реально не мала казати таке своєму босу…

   — Тепер я знаю, через що в мене буде причина тебе звільнити - за домагання, — я ледь тримався, щоб не розреготатись, доки її темні очі дивились на мене у притул. Переляк - ось що я бачив на її обличчі. 

   — Реально?

   — Ти щойно натякала…

   — Нічого я не натякала, — кусаючи губи, вона нервово почала смикати нитку на кардигані. — Вибач.

   — Заспокойся, я жартую. 

   — Ти ненормальний! Тупі жарти у тебе Рендалле, — наші очі зустрілись, і я не міг не кайфанути від того, як звучить моє ім'я з цих повних губ.

   — А от за те, що ти ображаєш боса… за це я можу тебе…

   — Звільнити. Дякую за інформацію, — вона взялась за ручку дверцят. Ми щойно під’їхали до кафе. — Але знову тобі мушу нагадати…

   — Що у тебе не один бос.

   — Ага, — усміхнулась весело вона, а перед тим, як вийти під зливу, промовила: — Дякую, що підвіз, - один із босів.

Буктрейлер до книги Тут

Запрошую до Мого телеграм тут багато цікавого та візуалізація до новинки.

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!