— Христос Воскрес, — тихо промовив Гнат, його голос був спокійним, але в ньому все ж відчувалася внутрішня напруга і хвилювання, які він не зміг повністю приховати .

— Во істину воскрес.- відповіла я, а також мої батьки, котрі стояли позаду, про присутність котрих я благополучно забула.

Він потягнувся до мене, і як заведено в цей день, ми тричі поцілувалися в щічки.

Я  глибоко вдихнула, намагаючись знайти спокій, але замість того відчула лише ще більшу напругу. Він виглядав по-особливому сьогодні, біла вишиванка з червоно-чорним взором неймовірно йому личила. Він був гладко поголений, з акуратною зачіскою і наче аж роздався в плечах з тих пір, як ми бачилися востаннє. Мама говорила, що він весь час працює на дворі, і як видно, фізична праця, нормальні умови життя і повноцінне харчування далися в знаки.

Гнат був зараз серйозним, але водночас якимось м'яким і затишним. Його присутність наче вплелася у загальну гармонію навколо, він був мов-би невід'ємною частиною цього суспільства, всі навкруги йому посміхалися, тицяли в руки пасочки і писанки і вітали з Великоднем, а він по-хазяйськи складав те добро в мій кошик, від чого в ньому утворилася ціла піраміда з яєць.