Воскресаємо?

Добрий ранок, любі зомбі. Будемо воскресати? Ловіть нічну проду на "Мій ректор — гусь".
 

— Анабель…— ледь посміхнувся він, проводячи пальцями по моєму волоссі. —  Половина з них не може додуматися навіть списати домашнє завдання. Який розум? Звідки?

— Базовий, містере Рейнальде. Хоча б базовий! — ледь здійняла куточки губ. — Бажано зі своєї черепної коробочки, а не зі склепу.



Ну і заходьте почитати про зомбі та маніяків. Як не як ранок. Тема близька. Вам певно теж хочеться зранку вбивати.

Заходьте на каву в Телеграм

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ага, чай вже був, тепер кофе.

Показати 2 відповіді

Юлія Богута, То для різноманітності. :)

avatar
Nata Bond
13.10.2024, 09:06:49

Вбивати не вбивати,але зранку важко вставати. Це ще я під ранок читала,настрій піднімала. ))

Юлія Богута
13.10.2024, 10:22:58

Nata Bond, Хоча б гарно день почався)

Інші блоги
Романтичний детектив: новинка! Повний текст!
Підтримайте, будь ласка, мою новиночку - продовження)) На сайті вже ВЕСЬ ТЕКСТ! ⭐На дні почуттів⭐ Вони познайомилися на теплому морському узбережжі… Минуло більше року. Саші здавалося, що вона забула Віктора і той
❤️знижка на кримінальний еро-роман❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, сьогодні діє знижка на мій гарячий роман В обіймах Анубіса❤️ УРИВОК: ​— О, ні, — вуста затріпотіли, а в горлі зненацька оселилася пустеля — настільки воно пересохло від
Продовжити чи відпустити?
Сьогодні я завершила книгу ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА Як на мене, це вийшла цікава та гаряча історія. Трошки нагадаю про що вона, та додам новий буктрейлер. Анотація: «Вчора було весілля його матері, а сьогодні
✦ Місто. Розділ 20. У кожного свої таємниці ✦
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ З нетерпінням повідомляю: двадцятий розділ «У всіх свої таємниці» з книги «МІСТО. Історія Ріки» вже чекає вас на сайті!✅ Запрошую до читання! ☺️☕ ✦ Колаж до розділу
Коли минуле відпускає не одразу...
Привіт читачам Заборонений Кадр! Сьогодні в новій главі: Іноді для того, щоб зробити крок уперед, потрібно наважитися відпустити те, за що тримався цілий рік. Анастасія досі живе спогадами про Віктора. Але, здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше