Коли почалася війна в Україні, страх і невизначеність заполонили мої думки. Я не покидала свого житла, але багато моїх знайомих виїхали в пошуках безпеки. Деякі повернулися, інші залишилися за кордоном. Це спостереження стало важливою частиною моєї реальності.

У такі часи я усвідомила, що мені потрібно знайти спосіб висловити свої переживання. Моя перша книга стала цим способом. Це не просто вигадана історія; це мій емоційний відгук на жахи, які ми всі переживаємо. Я вирішила розповісти про маленьку кішку Мурку та її родину, які зіткнулися з початком війни, щоб відобразити страхи, тривоги та надії, які супроводжують нас.

Коли я писала, відчувала, як кожен рядок наповнюється болем, з яким борюся сама. Я намагалася передати відчуття невизначеності: що буде завтра? Які з моїх знайомих повернуться, а які залишаться за кордоном назавжди? У кожній главі я поринала у той хаос, який став частиною нашого життя, і намагалася знайти світло серед темряви.

Ця книга стала моїм способом лікування. Я сподіваюся, що читачі відчують емоції, які я вклала у текст, і зрозуміють, що навіть у найтяжчі часи можна знайти силу і мужність. Сподіваюся, моя історія допоможе не лише мені, а й іншим пройти через випробування війни, знаходячи надію у найскладніші моменти.

Запрошую вас поділитися своїми думками про мою книгу Війна  та емоції, які ви пережили під час війни. Давайте разом знайдемо сили підтримувати один одного!