Тільки-но купили сьогодні ювілейну книгу...) тому кидаю вам позачергову проду на "Мій ректор — гусь") На багаточисленні заявки — з романтикою і поцілунками. Нагадую, сьогодні єдина знижка в передплаті.
— Будете мені згадувати це до кінця моїх днів?
— Аж поки не заспокоюсь сам, — його голос був ще тихішим, але водночас настільки переконливим, що в мене не залишилося сумнівів. Він знову торкнувся губами моєї шкіри, але цього разу ближче до моєї скули. Дихання стало поверховим, кожен поцілунок поглиблював ту незрозумілу напругу, яка виникала між нами.
— Я заспокоїлась, — збрехала, відчуваючи як кожен м'яз у моєму тілі заперечував це. Хотілося вірити, що ці кілька слів зможуть зупинити його, та дати можливість перевести дихання. Але водночас хотілося вибратися з пастки і влаштувати таку ж пастку йому. — Пустіть мене...
— А я — не заспокоївся.
Автор щасливий. Приємного читання вам) дякую за сьогодні. Навіть не уявляєте як сьогодні підняли настрій. Море роботи і скоріш за все не спатиму пів ночі. Тому дякую вам.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСупер!!!!
Ольга Волынчук, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати