Відпишіть, чи бачите картинку в цьому пості?

12 розділ (перезалив, бо вчора щось зображення не підгрузилося)

Рання весна принесла із собою прохолоду, вологий запах землі та перші сором’язливі паростки зеленої трави, які пробивалися крізь ще сірий і холодний ґрунт. Я стояв біля вікна своєї хатини, що дісталася мені від далекого родича. Місце я впізнав відразу, а от хатина була не схожою на нашу стару глиняну, та все ж, краєвид що проглядався з цього місця за сто років майже не змінився, раніше я залазив на горище, а зараз стояв на другому поверсі і дивився, як над полем  розтягувалися хмари по небу, наче тонке молочне покривало, а сонце тільки зрідка виходило з-за них, кидаючи на землю мляве тепло. Я відкрив вікно, і аромати з надвору просочилися в кімнату. У повітрі витав легкий аромат свіжої землі, дощової вологи та димку від розпаленої печі, яка слугувала попереднім господарям  каміном. Не знаю скільки часу я так простояв, я взагалі постійно губився в ньому останній місяць.  Далеко за горизонтом хмари сповзали на землю, тягнучи за собою вечірній морок. Мені здавалося, що все довкола — це лише привид реальності. Було важко звикнути до всього нового, до світу, який так сильно відрізнявся від того, що я залишив у 1918 році. Тиша села була наче оманлива, і в ній постійно чувся шепіт часу, який випередив мене на ціле століття.