Чи часто ви відчуваєте провину перед собою чи іншими? В мене було таке постійно. Й мабуть, щоб не брехати, скажу, що досі борюсь з цією проблемою. Достатньо важко бути щасливою у світі, де тобі постійно кажуть ким тобі бути, навіть, якщо це голоси з твого минулого. 

Останні дні, я думала. Чому всім моїм знайомим можна заробляти в інстаграм й тікток, а мені ні? Чому саме мені не можна? Що в цьому такого, якщо я трохи стану більше активною у цьому плані? Може в мене все-таки щось вийде й книги стануть більш впізнані? Може будуть ті, хто питатимуть про продовження? Я сама творець свого життя. Навіть, якщо хтось буде засуджувати й буде хейтити, то це ж не моя проблема. Їх слова мають силу, тільки тоді, коли я даю їм владу. Тому, я вирішила, що з мене досить. Ну, а ще мені постійно щось лінь. Але то все інша історія. 

Сьогодні, опублікувала ще одну главу й раджу вам прочитати її зараз. В мене є одна ідея стосовно свого ютуб каналу й те, що хочу зробити в майбутньому. Як би то не було, мої мрії, тільки в моїй владі. Я можу сидіти й нити, або просто зроблю те, що хочу. В будь-якому випадку, час йде... Ну, а ще дві мої знайомі, хочуть прочитати мої книги. Попросили, щось їм скинути, а я дотепер трохи боюсь... Але я подолаю це.

— Лін, послухай, — мені й самій було дуже складно говорити, особливо згадуючи очі моїх батьків й їх посмішки. Серце моє почало битися швидке, але я все так само тримала його, — люди йдуть від нас. Але... — слова не змогли ще скластися у мої голові у нормальне якесь речення, а ком у горлі нічого не давав сказати. Але я все-таки набралась храбрості, йому потрібно це почути. — Це не наша провина.

То ж бо, дуже цікаво. А ви теж переживаєте через думку інших? Як ви це долаєте. Книгу можна прочитати вже тут й очікую ваших коментарів. Тихої ночі