Перше, що помітили читачі, - писався роман довго.

Шкодую, що так сталося, але в моменті нічого не могла вдіяти. Інколи щось набагато більше за наші плани втручається та забирає сили та світлий романтичний настрій (без якого жанр любовного роману перетвориться на щось категорично інше, згодні?).

Я неймовірно радію, що мої особисті темні хмари не спотворили і не прорвалися у текст.

Коментарі по завершенню були най-най крутіші! Такі теплі та щемливі. Дякую всім, хто підтримував і поділився враженням.

А тепер деякі факти з-за лаштунків творчого процесу:

• Ідея помилки через збіг прізвищ взята з реального життя. Моїй одногрупниці півроку нараховували звичайну стипендію, хоча вона була відмінницею. Коли вона пішла розбиратися, з’ясувалося, що під час видачі банківських карт їх переплутали. Моя подруга мала тезку за прізвищем та ім’ям (саме їх було надруковано на картках), а от по-батькові у дівчат було різне. Тож інша студентка мала приємну та незаслужену надбавку. Згодом це виправили. А я отримала цікавий випадок, який і використала у своїй історії.
• У романі цього прямо не прописано, але герої мають незначну різницю у віці. Він молодший на кілька років. Відпочатку я планувала якось жартівливо обіграти цей факт, аби вона вказувала на свою старшість та вимагала завдяки цього авторитету. А він би, звичайно, не вівся та усіляко заваджував цьому. На жаль чи щастя, ця лінія не отримала втілення. Кому цікаво, виглядало б це приблизно так:

– Цікавий підхід, але якби ми вже знали стать дитини…  – Влад примружується та вигинає куточок губ.

Не можу спокійно дивитися на його приголомшливе обличчя – він збиває мене з думки. Відвертаюсь, роблю глибокий вдих та рішуче укріплюю свої кордони:

– Я так вирішила. Крім того, що саме мій організм робить найбільший вклад  у цю справу, зазначу, що як старша з нас двох…

– О! Яно Сергіївно, – чую насмішкуваті нотки в його низькому тембрі та стискаю пальці в кулаки від роздратування, – і наскільки ви старші? Можливо, могли б викладати що-небудь для мене? Як щодо точних наук? Наприклад, геометрію…

Відчуваю як наближається тепло його тіла, а пальці торкаються ліктя та повільно й грайливо повзуть вгору.

– Що? Чому геометрію? Моя спеціальність хімія, – белькочу раптом сухими губами. Тіло охоче реагує на доторки поза моїм контролем.

– Хімія, кажеш? Це навіть краще! Хімію треба вивчати ще ретельніше. Найліпше – на практиці, – тепер його руки діють впевненіше, проте все так же ніжно. Гублю нитку нашої розмови, коли притискає мене ближче та лоскотно та гаряче видихає у шию. – Схоже, у нас є хімічна реакція. І то яскраво виражена.

– Владиславе, припини! Ми ж серйозно розмовляли! – роблю останню спробу вхопитися за здоровий глузд.

– Інакше що, Яно Сергіївно? Зробите запис у щоденнику? Чи залишите відробляти матеріал після уроків? Я за багато-багато практичних завдань…

• Несподівані характери другорядних героїв. Я цього не планувала, але інколи вони захоплювали чимало світла на літературній сцені та мало не затьмарили основний сюжет!

Лише мені так здалося, що Ірен та Лео могли б витягнути окрему історію про свої любовні пригоди?

Вони буквально виривалися з-під контролю та були головними в окремих главах. Шалапутні, не дивлячись на свій статечний вік, експресивні та закохані до легкого божевілля. Я б теж хотіла бути схожою на них у свої 50+ років.

Ще раз обіймаю усіх, хто долучився до історії. (Незадоволені коментарі «коли прода?» теж наснажували своєрідним чином, тому їх також сюди рахую?)

Ну і, нарешті, обіцяні промокоди до історії:

7Slrjcbq

24CVnDHI

xvhn6JQ4

Хто не встиг, але зацікавився романом «Раптовий тато», повідомлю, що невдовзі на нього планується знижка. Тож підписуйтеся на мою авторську сторінку, аби не пропустити повідомлення.

З повагою, Полінка. ♥