Ще в минулому розділі між Ейлірейн та її викладачем іскрило, а сьогоднішня ніч для них стала новим етапом у спілкуванні. До чого вони добалакалися за пляшкою вина — читайте у свіженькому оновленні "Академії Фейлім".

Він не поспішав випускати мене зі своїх обіймів, а я й не виривалася. Я намагалася не думати про те, що він мій викладач і зараз притискає мене до себе недозволено близько, настільки, що я відчувала його прискорене серцебиття, таке саме, як і моє. Тільки зараз я вловила аромат Тавоса: у ньому змішалася прянощі ялівцю з гіркуватою свіжістю грейпфрута. Я ніби опинилася в обіймах лісу. Мортенн дійсно відповідав своєму імені — надійна стіна з лісу, яка захистить тебе від усіх бід. Всередині Тавоса розливалося тепло і він огортав мене ним, неначе ковдрою. Дивно, але від жодного іншого чоловіка я не відчувала такого тепла. Я готова була простояти, обійнявшись з ним, вічність, настільки добре я почувалася. А мені ж рідко буває комфортно в чужих обіймах! Я ж та ще колючка.

А завтра буде ще цікавіше! ;)