Здається, я тільки й вмію, що писати про подорожі.

Дуже сильно люблю це – уявляти перед мандрівкою, які враження вона в мене викличе і в які слова все це перетвориться, писати під час подорожі в нотатках телефону, на магазинних чеках чи в кишеньковому блокноті, осмислювати й насолоджуватись прожитим, описуючи все після – і водночас почуваю за це сором. Точніше не саме за це, а за те, що вмію тільки це.

Я не вмію і не хочу вміти вигадувати нові світи. Фентезі, фантастика і все навколо не моє. Я не вмію писати щось радісне й з геппі ендами і не знаю чи хочу вміти. Я пишу про щось зі свого досвіду, іноді у вигляді спогадів та щоденників, частіше – сублімуючи досвід в реалістичну історію. І мені чомусь так сильно соромно й самотньо, що я роблю все так. Чи це внутрішній критик? Чи просто моя невпевненість?

Виходить, що все моє письмо – егоїстичний виверт й привернення уваги. Чи так це? Чи тільки це? І чи не справді краще писати про те, що найбільше знаєш і вмієш?

Я вмію і люблю писати про подорожі. Можливо навіть більше про враження від подорожі, ніж про саму подорож. Думки, почуття і все, що спіткало в дорозі. Набираючись вражень, я несу їх додому, намагаюсь не розплескувати, не розлити. Несу обережно, щоб потім роздивитись їх ще раз, як найкоштовніші діаманти. Дещо збережу тільки для себе: момент, коли плакала в художньому музеї, коли читала вірші на березі моря, коли їхала додому вчергове захоплена власною сміливістю. Іншим поділюсь: яскравими кольорами картин, що вибухнули перед моїми очима неймовірними поєднаннями, почуттям захоплення й єдності від військових світлин, силою життя, яку вперше за довгий час знову відчула в собі. Я набираю всього, щоб потім віддати. І почуваюсь в цьому настільки добре, що якого ж чорта маю цього соромитись???

Вести вічні внутрішні суперечки й торги – теж одне з того, що я так добре вмію. Але не люблю. Саме воно якось виходить. І щоразу я думаю: та нащо це все в моїй голові знову і знову? Щоб що? І одразу знаходжу відповідь: щоб переосмислювати, переоцінювати, забуваючи, нагадувати.