Вітаю. Приблизно третину книги "Грішна одержимість" опубліковано. Якщо досі не доєдналися до кола читачів, зараз найкращий час, щоб це зробити — і разом з усіма дійти до happy фіналу.

Питання, яке зараз гостро стоїть у книзі — це "чи насправді Олеся закохана у Нестора?" Дівчину міг збити з пантелику сон, або ж цих двох дійсно єднає кармічний зв'язок, про що говорила подруга героїні у новій главі. А чи варто обговорювати варіант, що між Олесею та Нестором можуть бути любовні стосунки? Теоретично можуть, якщо Діна серйозно проштрафиться перед своїм чоловіком і виявиться, що Нестору наша головна героїня до душі, але маловірогідно, що це взагалі можливо. Все-таки він — одружений!!! І навряд чи цей чоловік полюбляє інтрижки на стороні. Тоді де ж тому happy фіналу взятися? Читайте книгу ;)

Уривок:

Варто було маляті міцно заснути, як її матір Діна підірвалася й, не промовивши ні слова, поквапилася залишити кімнату. Оскільки вона не зачинила двері, я маю змогу почути, як пані Демченко проводжає на роботу Нестора — чоловіка, яким я захоплююся, на якого молилася б, якби він лише звернув на мене увагу. Але, звісно, не в наших обставинах, коли в нього є дружина й донька. 

Вже настав час прийняти той факт, що мій сон, де Нестор наснився в образі мого обранця, виявився безглуздістю, нікчемним жартом долі. Можливо, його мета полягала лише в тому, щоб донести, чого мені варто прагнути в житті. Але навіть якщо так, я не можу не думати про Нестора. А ще з усмішкою згадую про його "стрептиз" на кухні — той ще конфуз! — і, зрештою, сміюся вголос. Навіть тепер кортить вийти до господаря будинку й побажати гарного дня, але не наважуюся. Діна його пестить і цілує, а не хочеться собі травити душу цим видовищем.

Однак Нестор сам входить у дитячу, коли я сідаю на нарешті вільний диван. На фінансовому директорові біла, ідеально випрасувана сорочка й світло-сірий строгий костюм. Цей чоловік виглядає настільки неймовірно й з'являється так несподівано, що я затамовую подих.

— Доброго ранку, Олесю. Діна каже, що вночі все було спокійно.

— Так, Несторе… Вадимовичу. І доброго ранку, — невчасно згадую, що не привіталася.

— Їй набагато легше справлятися з вашою допомогою. 

Звісно, вона ж спала майже всю ніч!

— Я лише виконую обов'язки няні, як домовлялися.

Нестор киває й повертається до колиски. Усміхається, споглядаючи, як спить його донька. Вагається, чи наближатися до неї. Мабуть, боїться, щоб не розбудити. І правильно!

— Я довго вкладала Емму, і вона щойно заснула, — вчасно зазначаю.

У відповідь Нестор киває з розумінням і, побажавши мені гарного дня, рушає на вихід. А я вже й забула, що теж хотіла йому побажати всього доброго. Геть розгубилася від присутності цього чоловіка.

Щоб читати усю книгу тисніть - тут! Не забудьте її додати в бібліотеку)

Ваша Кейтрін❤️