- Данило, облиш її, - нарешті я змушую своє тіло рухатись.

На тремтячих ногах підбігаю до них. Ловлю його ззаду за светр, намагаюсь відірвати від сестри. Він розвертається і з такою силою штовхає, що я відступаю на декілька кроків і падаю на сідниці, зачепивши скляний столик. Зустрічаюсь з його шаленим та сп'янілим поглядом, котрий говорить, що він не збирається зупинятись. Що ж це коїться? Просто жах якийсь.

Швидко підводжусь і біжу до вхідних дверей. Треба кликати охорону на поміч, сама я нічого не зможу зробити. Данило знову мне Христину, рве на ній одяг. Він наче оскаженілий звір, котрий втратив над собою контроль.

- Охороно! - відчиняю двері, вибігаю у двір і врізаюсь у чиєсь тіло. Підводжу погляд, зустрічаюсь з схвильованими очима Саші.

- Що таке? - хапає за плечі.

- Допоможіть, - пищу ледь чутно.

Сил немає, а істерика рветься назовні. Хочеться плакати і я ледве стримуюсь.

Саша кулею вбігає у будинок, все зрозумівши, почувши зсередини крики. Я переступаюсь і ледь не падаю, втративши його опору. Міцні руки хапають мене і я вже притиснута до іншого тіла. Знайомий запах обволікає, заспокоює. Чорний тут, він не дасть завдати шкоду моїй сестрі. Сподіваюсь.

Ми опиняємось всередині і бачу, як Данило летить на підлогу. Христина схлипує, підводиться з дивану і поправляє роздерту блузку. На її очах розмазана туш, вона плаче тихо, наче боїться показати свою слабкість.

Руки Чорного зникають з мого тіла. Він акуратно відштовхує мене, а сам підходить до племінника. Допомагає йому встати, дивиться йому в обличчя вбивчим поглядом, а потім б'є кулаком у живіт. Той знову падає, скиглить, лається собі під ніс і його слів неможливо розібрати.

- Я тебе попереджав. Чому ти настільки тупий, що думаєш, що я з тобою жартую? - цей металевий тон викликає страх. Вперше бачу Чорного настільки розлюченого і я скажу, це ще те видовище. Ось де справжній звір, котрому перейшли дорогу.

- Я не чіпав твоєї дівки, - пищить Данило, підводиться і зухвало дивиться на дядька. - А про інших, умови не було.

- А це тоді що? - реве, показуючи на мене.

Не відразу розумію, про що він. Але бачу, як погляд Данила опускається нижче, на мої руки і він блідне. Злякався. Але чого? Дивлюсь на долоні і бачу на лівій кров. Я навіть не відчуваю болю, але поріз є біля великого пальця. Напевно до столика поранилась.

https://booknet.ua/reader/zmushena-pdkoritis-b428650?c=4635672&p=1