Додано
27.09.24 10:07:49
Тирамісу для магната. Знижечка на солодку історію
Доброї днини, любі читачі!
Сьогодні діє смачна знижка на співавторську книгу - Тирамісу для магната. Ця книга просякнута магією новорічних свят, несподіваним коханням, що звалилося на героїв неначе сніг на голову та неповторністю смаку італійського десерту, котрим наша героїня спокусила героя.
А який ваш улюблений десерт?
Поспішіть скористатися можливістю й поринути в атмосферу зимових новорічних свят й магії справжнього кохання, котре здатне творити дива.
Смачний кусь додається)
— Що тут відбувається? — мовив він не надто голосно та, як завжди, його одразу почули. Всі зупинилися так, як стояли. Перед Данилом був ніби кадр з якоїсь американської комедії, та йому було не смішно. — Це якесь неподобство.
Всі почали тихенько відходити убік від місця пригоди, і дуже скоро там залишилася лише Зоряна та ще одна жінка. Точніше дівчина — симпатична та струнка. І дуже сердита. А ще трохи розтріпана, хоча тій, на відміну від Зоряни, це пасувало. Коло ніг незнайомки лежали рештки чогось пастельного: білого, рожевого, бежевого…
— Коханий, — кинулася до нього Зоряна. Й пригальмувала лише тоді, коли наштовхнулась на похмурий погляд Данила. — Поглянь, що наробили ці люди. Вони знищили шедевр французького кухаря, і наша Яринка залишилася без торта. Цю жінку, — Зоряна показала гострим підборіддям у бік няні його доньки, — потрібно вигнати й негайно. Мало того, що її син знищив витвір мистецтва, то ще й донька… — З очей Зоряни покотилися сльози. Данило ледь не застогнав вголос. Він терпіти не міг, коли жінки плакали. — Вона мене ледь не скалічила. Це сімейство соціально небезпечне. Мати, яка не змогла виховати власних дітей, не має права виховувати чужих. Особливо нашу Яринку.
— Це правда? — запитав Данило, суворо оглядаючи присутніх.
Всі поопускали голови та не дивилися йому в очі. Данило знав, що завжди пригнічував співрозмовників і вищого рангу, якщо тільки цього забажав. Що казати про звичайний персонал. Та він хотів якнайшвидше розібратися з несподіваною проблемою у власному будинку.
— Не зовсім, — пролунало дзвінко і трохи задиркувато.
Це незнайома темнокоса дівчина одна єдина насмілилася промовити слово. Він оглянув гарно складену фігурку, потайки оцінив довгі ноги та високі груди, зупинив погляд на гарненькому личку з впертим підборіддям та викликом в очах.
Здається, Зоряна сказала, що дівчина — донька Галини Петрівни. Та вона не була схожа на свою матір. Може вдалася до батька? Хоча. Яке йому діло до цієї сім’ї?
— Що ж не так? — продовжив він розпитувати, сподіваючись спантеличити зухвале дівчисько.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати