Пам’ятаєте, ми нещодавно гадали, наскільки вистачить терпіння Даміано й Арії чемно вдавати брата й сестру на благодійному вечорі? Що ж… відповідь буде уже в новій главі опівночі) Скажімо так: Даміано справді намагався.

О восьмій вечора він привів мене, Віталія та Андрія з нашого відділу просто до дверей легендарного «Мазох-кафе». — Дім… — я з підозрою витріщився на ковані двері й червоне підсвічування. — Ти

У новому розділі "Буднів Зла" ми, для різноманітності, зазирнемо до світлих. А саме - поглянемо, як там поживають Роллінгпіс і Аурелія. Спойлер - поживають вони добре... Правда, чи надовго цей спокій) ❀-❀-❀ Зло ласкаво

Ми сиділи на теплому металі даху, звісивши ноги. Внизу світилися вогні нашої невеликої колонії — крихітного острівця людського тепла посеред безкрайньої, темної, незвіданої планети. — Ну, як тобі твоя мрія, Тайро?

Рейн не міг не пожартувати про скелет в сусідній кімнаті))) — І кого ти вже вбила, Кассіє? — Рейн криво всміхнувся, мабуть вважаючи, що дотепно пожартував. — Що тут за труп? — Тебе зараз вб’ю! — сердито