Гарного дня/вечора!

У рідному місті Ітмар розкриває для себе страшну таємницю, яку приховували від нього з дитинства. Те, що здавалося загадковим зникненням, знайшло своє пояснення. Але чи стало йому від того легше?

https://booknet.ua/book/ta-shcho-probudzhu-dar-b428367

Уривок:

«– Як тебе звати? – спитав чоловік йому в спину.

Довелося озирнутися:

– Ітмар. Ітмар Тен Дартон.

Обличчя старого різко перемінилося. Це була складна суміш гніву, обурення, відрази.

– Тен Дартон? – повторив він. – Цю сім’ю я пам’ятаю. Такого не забудеш. Ми з Аталіною часто обговорювали. Здається, твої батьки померли?

– Так, уже досить давно, – сказав Ітмар, дивуючись його реакції.

Після цих слів старий вочевидь відчув полегшення чи навіть тріумфування.

– Виходить, бог наказав, – задоволено видав він.

Серце Ітмара застукало, немов молоток.

– За що? – спитав він.

– А ти не знаєш?

– Ні. Я був малим.

– То краще тобі і не знати, – чоловік хотів зачинити двері, але Ітмар схопився за них.

– Скажіть мені!

– Навіщо? Жив спокійно стільки років, живи собі далі.

– Я саме тому прийшов до пані Аталіни. Хотів спитати.

– Нема вже кого питати, – старий намагався зачинити двері, Ітмар був сильніший і тягнув їх на себе.

– Чи не пов’язано це з маленькою дівчинкою? – вигукнув він схвильовано й раптом відчув, що старий відпустив двері. – З дівчинкою, – повторив він. – Моєю сестрою.

Чоловік постояв на порозі, вивчаючи його похмурим поглядом, і раптом відступив, звільняючи дорогу в дім:

– Заходь».

Вдячна за те, що читаєте!