Додано
25.09.24 10:31:11
Не хворійте
Опівнічний "гусь" поданий. Читали вже? Щось всі знайомі та домашні поболіли. Сподіваюся, ви не хворієте. А якщо хворієте, одужуйте.
— Адептко, Лоу, — суворо буркнув він. — пхати в свого ректора ліки — погана ідея. Вас не правильно зрозуміють.
— Ну що ви! — награно здивувалася, згадуючи його ж слова. — Зараз не ваш робочий час. Який же ви ректор? Ви ж звичайний чоловік, якого треба лікувати!
— Анабель...! — здивовано вигукнув він, а потім обвів мене хитрим поглядом. — Навіть звичайних знайомих чоловіків годувати з ложечки ліками виглядає двозначно. Тим паче, я — старший за тебе на двадцять з гаком років. Можливо не варто?
— Можливо.
А ще, є мила історія про лікування хворого чоловіка котом:
Крістіан встиг мені написати купу повідомлень і тепер їх доводилося гортати до самого початку.
«Сем, тут твій здохлик прокинувся з нежитем. Я хотів було йому забризкати носа ліками, але цей впертий шкіряний гад відмовився! Що робити?» — виднілось зверху гілки.
А нічого ти не зробиш, Крісе. Лайт впертий баран, який ненавидить лікуватися. Він навіть краплями не користується. Як це чудо дожило до своїх років сама не знаю. Певно того що я в дитинстві його била по лиці холодними ганчірками, коли в нього температура підіймалася. «Просто терпіти» — подумала я й пішла читати далі.
«Сем, я випадково впустив книгу з шафи на голову твого хворобливого. Лежить собі непритомний тепер. Як ти думаєш, в нього мозок з нежитем не витече? Мені витирати його чи хай тече собі далі?»
Дивлячись на прикріплену фотографію Кріса поруч з лежачим тілом Смайлза, мені стало якось смішно. Де він в нього в кімнаті знайшов шафу? Гадки не маю! Скоріше за все огрів чимось його, щоб компрес поставити. Цікаво, вийшло чи ні? Треба буде перепитати в нього, чим стукнув, а то може ще стане в пригоді. Не перший же раз хворіє, і не останній точно. З нашою роботою неможливо бути здоровим.
«Сем! Я пожертвував заради твого безсовісного друга найдорожчим! А він! Та який там "він" після цього! ВОНО! Воно мені свої соплі вичмихало прямо на хвіст, коли я йому полоскотав ним носа!
Я до нього зі всією душею, а він! Безсовісне створіння! Витер соплі об мою душу! Я на нього образився! Тепер хай страждає...Я йому влаштую "ніяких ліків"...»
Юлія Богута
2039
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels – Я бачила їх у своїх снах, – Реджина простягнула руку. Янгол Смерті відчула як нудота підкотила
Нарешті літо! Марко та Орися так довго чекали на спільну відпустку з батьками. Але чи легко зберегти мир у родині, коли спека виснажує, а навколо — лише «старі камінці»? Нова історія перенесе вас до величного
Слухайте, мені тут у коментарях авторитетно заявили, що мій контент — категорично не для «тендітних читачів». Мовляв, транзитні туристи тут не виживають, а в залі сидять виключно «зубри диспутів», які можуть
"Дотик Півночі" отримав нову обкладинку. До речі, нова глава вже на сайті. Ми наближаємося до кульмінації.
Любі, ось мій перший буктрейлер. Скажіть як вам?)) https://youtube.com/shorts/EYt9NA5cYhg?si=eoY3b3t6HVzhN2Zc
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБолеть плохо. Спасают близкие и огромное желание выздороветь поскорее. Мой КОВИД (или его разновидность) наконец отстал, оставил кашель и сложности с дыханием. Но это пройдет со временем. Спасибо за интересные книги, которые можно читать пока болеешь))
талина лиепа, Автовиправлення)) писала, війна))) тобто нерви та екологія)
Все, йду читати)
Ти трохи вже написала, то можна починати
❤️
Halyna Shchyrba, Буду рада бачити тебе)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати