Не хворійте

Опівнічний "гусь" поданий.  Читали вже? Щось всі знайомі та домашні поболіли. Сподіваюся, ви не хворієте. А якщо хворієте, одужуйте. 
 

— Адептко, Лоу, — суворо буркнув він. — пхати в свого ректора ліки — погана ідея. Вас не правильно зрозуміють.

— Ну що ви! — награно здивувалася, згадуючи його ж слова. — Зараз не ваш робочий час. Який же ви ректор? Ви ж звичайний чоловік, якого треба лікувати!

— Анабель...! — здивовано вигукнув він, а потім обвів мене хитрим поглядом. — Навіть звичайних знайомих чоловіків годувати з ложечки ліками виглядає двозначно. Тим паче, я — старший за тебе на двадцять з гаком років.  Можливо не варто?

— Можливо.


А ще, є мила історія про лікування хворого чоловіка котом:

 

Крістіан встиг мені написати купу повідомлень і тепер їх доводилося гортати до самого початку.
«Сем, тут твій здохлик прокинувся з нежитем. Я хотів було йому забризкати носа ліками, але цей впертий шкіряний гад відмовився! Що робити?» — виднілось зверху гілки.
А нічого ти не зробиш, Крісе. Лайт впертий баран, який ненавидить лікуватися. Він навіть краплями не користується. Як це чудо дожило до своїх років сама не знаю. Певно того що я в дитинстві його била по лиці холодними ганчірками, коли в нього температура підіймалася. «Просто терпіти» — подумала я й пішла читати далі.
«Сем, я випадково впустив книгу з шафи на голову твого хворобливого. Лежить собі непритомний тепер. Як ти думаєш, в нього мозок з нежитем не витече? Мені витирати його чи хай тече собі далі?»
Дивлячись на прикріплену фотографію Кріса поруч з лежачим тілом Смайлза, мені стало якось смішно. Де він в нього в кімнаті знайшов шафу? Гадки не маю! Скоріше за все огрів чимось його, щоб компрес поставити. Цікаво, вийшло чи ні? Треба буде перепитати в нього, чим стукнув, а то може ще стане в пригоді. Не перший же раз хворіє, і не останній точно. З нашою роботою неможливо бути здоровим.
«Сем! Я пожертвував заради твого безсовісного друга найдорожчим! А він! Та який там "він" після цього! ВОНО! Воно мені свої соплі вичмихало прямо на хвіст, коли я йому полоскотав ним носа!
Я до нього зі всією душею, а він! Безсовісне створіння! Витер соплі об мою душу! Я на нього образився! Тепер хай страждає...Я йому влаштую "ніяких ліків"...»





Телеграм

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
талина лиепа
25.09.2024, 12:10:24

Болеть плохо. Спасают близкие и огромное желание выздороветь поскорее. Мой КОВИД (или его разновидность) наконец отстал, оставил кашель и сложности с дыханием. Но это пройдет со временем. Спасибо за интересные книги, которые можно читать пока болеешь))

Показати 3 відповіді
Юлія Богута
25.09.2024, 13:46:10

талина лиепа, Автовиправлення)) писала, війна))) тобто нерви та екологія)

avatar
Halyna Shchyrba
25.09.2024, 12:59:59

Все, йду читати)
Ти трохи вже написала, то можна починати
❤️

Юлія Богута
25.09.2024, 13:15:50

Halyna Shchyrba, Буду рада бачити тебе)

Інші блоги
Романтичний детектив: новинка! Повний текст!
Підтримайте, будь ласка, мою новиночку - продовження)) На сайті вже ВЕСЬ ТЕКСТ! ⭐На дні почуттів⭐ Вони познайомилися на теплому морському узбережжі… Минуло більше року. Саші здавалося, що вона забула Віктора і той
❤️знижка на кримінальний еро-роман❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, сьогодні діє знижка на мій гарячий роман В обіймах Анубіса❤️ УРИВОК: ​— О, ні, — вуста затріпотіли, а в горлі зненацька оселилася пустеля — настільки воно пересохло від
Продовжити чи відпустити?
Сьогодні я завершила книгу ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА Як на мене, це вийшла цікава та гаряча історія. Трошки нагадаю про що вона, та додам новий буктрейлер. Анотація: «Вчора було весілля його матері, а сьогодні
✦ Місто. Розділ 20. У кожного свої таємниці ✦
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ З нетерпінням повідомляю: двадцятий розділ «У всіх свої таємниці» з книги «МІСТО. Історія Ріки» вже чекає вас на сайті!✅ Запрошую до читання! ☺️☕ ✦ Колаж до розділу
Коли минуле відпускає не одразу...
Привіт читачам Заборонений Кадр! Сьогодні в новій главі: Іноді для того, щоб зробити крок уперед, потрібно наважитися відпустити те, за що тримався цілий рік. Анастасія досі живе спогадами про Віктора. Але, здається,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше