Нова глава + історія "Моєї мрії"

Доброго часу доби, читачі та автори. 

 

Це сталося. 

 

Я нарешті написала нову главу. Та це просто вау. Поаплодуймо мені, за те, що я нарешті випустила її, та вам, за те, що набралися терпіння та дочекалися цього. 

 

Тож на честь цієї нечуваної події я вирішила поділитися з вами цікавою історією про те, як конкретно мені прийшла ідея писати "Мою мрію", та звідки я взяла провідну мету для цієї книги; як колись вам і пообіцяла). Тож вмощуйтеся зручніше, зараз знову буде багато мого бовкотіння :) _:) )))

Взагалі подія, яка заклала у моїй фантазії фундамент для цієї книжки сталася ще рік тому. Ого, що ж то таке було, що я згадала про це аж зараз та вирішила про це ще й книгу писати? Зараз розповім. Можливо, хтось в курсі, що у 10-му класі є класна дисципліна, яка називається найважливіший урок у 10-му класі (за моєю версією. Гаразд, жартую), або громадянська освіта. Ну це де в двох словах предмет, де ви вирішуєте напів філософські питання світу та соціуму. Ми, до прикладу, на одному уроці обговорювали проблему українського зерна на польських кордонах. Думаю, загальне уявлення ви склали. Тож одного разу завданням на уроці у нас була доволі своєрідна та, можливо, навіть цікава маячня. Нам дали перелік із багатьох осіб серед яких був актор, дівчина-мусульманка, 30-річний інвестор, хлопець з інвалідністю та ще кілька людей. А завдання перед нами стояло таке: вибрати двох людей, з якими ми могли б поселитися у одній кімнаті. Цікаво, правда? Багато хто пообирав акторів, інвесторів, було багато й таких, хто обрав усіх, у числі яких була і я. Проте тема стосовно юнака з інвалідністю, чомусь, зачепила мене. Але не настільки сильно, адже на наступний день я забула про це. Думала я так спочатку. Адже зовсім нещодавно, думаючи над тим, яку цікаву книгу можна було б ще написати, я згадала про цей урок і про це завдання. Як і чому раптом, не можу сказати, адже сама не зрозуміла _:). І ось, ми маємо "Мою мрію" :). 

 

Також інформація для тих, хто читає книгу. Хочу повідомити, що я трохи змінила її часові рамки, адже до цього передісторія відбувалася у 2021, а основні події у 2024. Тепер це 2018 та 2021 відповідно. 

 

Наступним блогом я опублікую візуалізацію інших персонажів (якщо ви, звісно, не вигадаєте якогось челенджу та знову не зруйнуєте мої плани ;) ). Ну а на сьогодні поки що все, усіх люблю та обіймаю),

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Завжди казав і буду казати - все, що навколо нас - не просто так. Все і всі відіграють величезну роль в нашій фантазії як творців книг та історій. Втягуйте все як губка і тоді навіть натхнення не буде потрібно)))
У вас це приклад на уроці що дав змогу створити «Мою мрію», у мене це короновірус що став схожим вірусом в книці «Гра почалась». Прикладів думаю багато. Ніколи не закривайтесь, завжди як локатор - втягуйте в себе все!!!
Поліна, вам окремий респект і уважуха) Щоб я був ото в школі і писав книжки… єххх

Ліна Діксон
18.09.2024, 22:46:16

Євгеній Шульженко, Погоджуюся з вами). Сказав би мені хтось тоді, що я по цьому книгу напишу. М, не повірила б). Хоча на той момент уже писала, але ніколи не думала, що торкнуся такої теми). І що мене надихне урок, які я, відверто кажучи, не дуже любила _:)

Дякую (⁠◍⁠•⁠ᴗ⁠•⁠◍⁠)⁠❤

Інші блоги
Озвучка оповідання "Король Геловіна"
Сьогодні на вас чекає справжня магія! Сьогодні на YouTube-каналі «Книгомандри» вийде аудіозвучка мого короткого оповідання «Король Геловіну»! Це атмосферна, казкова історія, написана спеціально до свята. Якщо
Вона сама не знає, чому він так її дратує
– Я не служниця і не воїн вашого загону, щоб виконувати ваші накази! – вигукнула я. І чому мені так хочеться йому суперечити, навіть коли я розумію, чим це загрожує? Але його безцеремонність і владність дратують
«тіні Цітаделі» - новий розділ аудіокниги
Коли Лорд Вампір тримає в підземеллі важливого полоненого... ...а ти заходиш, обіймаєш його з вигуком: «Яка підступність! Дякую, що покарав винних!» І змушуєш його мовчки кипіти від люті, поки ти повністю ламаєш
Полювання, від якого не сховатися
Спочатку це виглядало як звичайне вбивство. Три злодії, порожній будинок, ніж у грудях дівчини в білій сукні. Але тіло почало старіти на очах. Кімната розсипалася в пил. А те, що вийшло з дзеркала, запам’ятало
А ви вже знайомі з Джейн?
Щось я так захопилася пригодами Джеймса і Ко, що дуже давно не згадувала про одну зі своїх завершених історій — "Квіти в темряві". А між тим вона досі чекає на своїх читачів. ❤️ Це історія Джейн Бесфорд, дівчини,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше